Владимир Кучмук - Програмування на мові Довіря

Зібравши заступників, він почав віддавати розпорядження щодо організації негайного перевезення «дорогоцінного вантажу» до Сполучених Штатів.

— Потрібно негайно організувати повітряний коридор і надіслати літак до Едмонтона з групою супроводу. До прибуття цього літака потрібно забезпечити охорону наших пташенят. Негайно з'ясуйте, які наявні сили ми маємо біля цього Ферінтоша. У випадку відсутності таких сил, а цілком ймовірно, що так воно і є, негайно перекинути туди усіх найближчих агентів декількома легкими літаками. Ні в якому разі не привертати уваги місцевої поліції. Виключити будь-які можливі непорозуміння. Зв'язуватись безпосередньо зі мною у випадку виникнення будь-якої проблеми з доставкою. Виконуйте.

«Вже зараз треба знайти та підготувати місце, де ми розгорнемо роботи по перевірці та використанню відкриття. Штаб-квартири — не підходять: організацію їхньої охорони треба вдосконалювати, або змінювати. Скористатись зоною 51? Чи зупинитись на якійсь звичайній військовій базі з налаштованим порядком і охороною? Гадаю, що буде краще, якщо військові порекомендують відповідну базу та самі забезпечать охорону об'єкта. Треба заручитись підтримкою президента.»

/*Зона 51 — місце відоме журналістам в якості випробування літаючих об'єктів інопланетного походження.*/

Міністрові оборони США не дуже сподобалась пропозиція директора ЦРУ, але накази Верховного Головнокомандувача потрібно виконувати. Міністр запропонував базу Райт Патерсон, штат Огайо та невеличку базу «Y» поблизу Ель Пасо, штат Нью-Мексіко, організовану свого часу генералом Скоттом.

/*Скотт Джеймс Меттун — п'ятизірковий генерал, голова комітету начальників штабів, антизаконну діяльність якого вичерпно висвітлили Ф. Нібел та Ч. Бейлі в роботі «Сім днів у травні».*/

/*Флетчер Нібел (1911–1993) — письменник і журналіст.*/

/*Чарльз Уолдо Бейлі-другий (1929) — письменник і журналіст.*/

Якщо перша база була неподалік від Вашингтону, то друга досить-таки далеченько і нелегкий вибір залишався за директором ЦРУ — таким чином міністр вирішив показати рівень свого незадоволення.

Директор ЦРУ обрав базу «Y» з багатьох міркувань: віддаленість від столиці — небагато журналістів та високопоставлених інспекторів з Вашингтону захочуть вештатись десь далеко у пустелі Нью-Мексіко; поблизу розміщені великий ракетний полігон Вайт Сендз, авіабаза Холломен, база Форт-Блісс, аеродром Бігс-Філд, що повинно забезпечити додаткову військову охорону поза межами бази «Y»; а головне, база і досі залишалася секретною, з суворим режимом охорони.

Про своє рішення директор ЦРУ негайно повідомив військових, він також попросив, щоб вони якнайшвидше забезпечили відповідні приміщення та, на всяк випадок, звільнили декілька ангарів.

Оперативність підготовки приміщень диктувалась розвитком подій у Канаді, звідки повідомляли, що агенти ЦРУ вже супроводжують хлопців до аеропорту Едмонтона, та повідомленнями з військового аеродрому про прибуття батьків хлопців.

Настрій у директора був добрий: «Тепер ми сконцентруємо всі наші сили на базі «Y» та забезпечимо використання цього важливого винаходу на користь Сполучених Штатів Америки. Як показує досвід попередніх подій, під тиском відповідних обставин, так би мовити, родинного фактору, хлопці не відмовляться співпрацювати з нами. Однак, треба і мені вилітати до Ель-Пасо. Завдання вкрай важливе. Все доводиться робити самостійно: і забезпечувати теплу зустріч, і проводити тонку подальшу роботу з нашими розробниками впливу.»

Ізраїль як ніколи активізував розвідницьку діяльність на всій території Сполучених Штатів. В максимально можливому ступені контролювались всі урядові та розвідницькі організації. Під контроль були поставлені навіть пошта та телеграф. Безпосередньо фільтрувалась наявна інформація з Інтернету. При цьому кожен виконавець намагався якнайменше привертати увагу до своїй діяльності.

У зв'язку з небезпекою особистих контактів з відомими політиками, військовими, та журналістами оброблялись їхні родинні кола: дружини, діти, а також всі відомі інтимні позародинні зв'язки.

Вся інформація, яка надходила зі Сполучених Штатів, одразу оброблялась спеціальною аналітичною групою, створеною особисто мемуне.

На жаль, нічого такого, щоб могло привернути увагу досі не надходило.

Мемуне вже котрий день просто не знаходив собі місця: він добре розумів, що гра, яку він розпочав, була більше ніж гра, і козирі були не в нього, але він сподівався на несподівані повороти долі.