Ричард Морган - Видозмінений вуглець

— Чи не могла б ти сказати, якій саме впливовій людині пообіцяла можливість видерти нутрощі з Мері Лу Гінчлі?

Кавахара трохи напружилася.

— Ні, не могла б.

— Припустімо, що ні. Ти захочеш поторгуватися за це згодом, еге ж? Гаразд, проїхали. То що сталося? Гінчлі привезли сюди, вона випадково довідалася, навіщо її відгодовують, і спробувала втекти? Можливо, вкрала грав-тримач?

— Сумніваюся. Обладнання зберігається під надійною охороною. Можливо, вона подумала, що може причепитися до зовнішньої поверхні одного з шатлів. Вона, вочевидячки, була не дуже розумна. Деталі досі неясні, але вона, певно, так чи інакше впала.

— Або зіскочила.

Кавахара похитала головою.

— Я не думаю, що їй стало на це відваги. Мері Лу Гінчлі не була самурайською душею. Як і більшість пересічних людей, вона була готова чіплятися за життя до останньої ганебної миті. Сподіваючись на якесь диво. Благаючи про милосердя.

— Як невишукано. Її відсутність одразу помітили?

— Звісно, її відсутність помітили! На неї ж чекав клієнт. Ми обшукали корабель.

— Ніякова ситуація.

— Так.

— Але не така ніякова, як пару днів по тому, коли її викинуло на берег, еге ж? Того тижня феї удачі були у від’їзді.

— Це було прикро, — погодилася Кавахара, неначе говорячи про погані карти, отримані під час гри в покер. — Але досить передбачувано. Ми не чекали реальної проблеми.

— Ти знала, що вона католичка?

— Звісно. Це було однією з вимог.

— Отже, коли Райкер розкопав відомості про те сумнівне навернення, ти, певно, всралася. Свідчення Гінчлі одразу вивело б на чисту воду тебе і заразом хрін зна скільки твоїх впливових друзів. «Голову у хмарах», один з Домів, звинувачують у снафі, і тебе разом з ним. Яке там слово ти вживала на Новому Пекіні того разу? Неприпустимий ризик. Треба було щось робити, треба було заткнути Райкера. Зупини мене, якщо я тут помиляюся.

— Ні, ти все кажеш правильно.

— Отже, ти його підставила?

Кавахара ще раз знизала плечима.

— Була спроба від нього відкупитися. Він виявився… несприйнятливим до цього.

— Прикро. То що ти тоді зробила?

— А ти не знаєш?

— Я хочу почути це з твоїх вуст. Я хочу деталей. Я надто багато тут розмовляю. Постарайся підтримати розмову, бо інакше я можу подумати, що ти не бажаєш іти на співпрацю.

Кавахара театрально звела очі до стелі.

— Я підставила Еліаса Райкера. Я підвела його, надавши йому неправдиві відомості про одну клініку в Сієтлі. Ми створили телефонний конструкт Райкера і заплатили ним Іґнасіо Ґарсії за підробку ярликів «з міркувань совісті» для двох Райкерових жертв. Ми знали, що поліція Сієтла на це не поведеться і що підробка Ґарсії не витримає ретельного вивчення. Ось, це вже краще?

— Де ти знайшла Ґарсію?

— Пошукала інформацію про Райкера, ще тоді, як ми намагалися від нього відкупитися, — Кавахара нетерпляче засовалась у кріслі. — Зайшла мова про зв’язок між ними.

— Так, я про це здогадався.

— Як проникливо.

— Отже, все було гарненько вирішено. Аж тут з’явилася Резолюція 653 і знову все збурила. А справу Гінчлі ще не було закрито.

Кавахара нахилила голову.

— Саме так.

— Чому ти її просто не спинила? Не купила когось із тих, хто приймає рішення в Раді ООН?

— Кого? Це не Новий Пекін. Ти зустрічався з Фірі та Ертекін. Вони схожі на людей, які продаються?

Я кивнув.

— Отже, в Марковому чохлі була ти. Міріам Банкрофт про це знала?

— Міріам? — Кавахара явно спантеличилася. — Звісно, ні. Ніхто не знав, у тому й була суть. Марко регулярно грає з Міріам. Це було ідеальним прикриттям.

— Не ідеальним. Ти, вочевидячки, хріново граєш у теніс.

— У мене не було часу на знайомство з навчальним диском.

— Чому Марко? Чому ти просто не пішла у власній подобі?

Кавахара змахнула рукою.

— Я обробляла Банкрофта, відколи резолюцію винесли на обговорення. Ертекін теж, завжди, коли вона підпускала мене до себе. Я ставала помітною. Якщо Марко закидає слівце за мене, то я тоді видаюся більш відстороненою.

— Ти відповіла на той виклик від Ратерфорда, — сказав я, звертаючись передусім сам до себе. — Виклик до Сантач-Гауса після того, як ми завітали до нього. Я вирішив, що то була Міріам, але ти була там у гостях, грала Марко на маргінесі великого католицького спору.

— Так, — ледь помітна усмішка. — Здається, ти надзвичайно переоцінив роль Міріам Банкрофт у всьому цьому. Ой, до речі, а хто це зараз ходить у Райкеровому чохлі? Це я просто з цікавості питаю. Ця людина дуже переконлива, хоч хто то є.