Іван Єфремов - Еллінський секрет

Але й ця деталь стушувалася, а поряд з ванною проявився широкий стіл з товстою кам’яною плитою зверху і довгим сидінням на кшталт лавки перед ним з жовтого, гладко відполірованого дерева. На столі безладно лежали палички, згортки та інші предмети, у яких я, можу поручитися за це, упізнав деякі скульптурні інструменти, схожі на ті, якими сам звик користуватися. Ближче до правого кута столу лежала квадратна плита чи товстий лист із гладкої міді без будь-яких прикрас, покритий якимись знаками.

Цей лист ставав усе виразнішим, і, нарешті, все видіння зосередилося на цьому листі міді. Виразно стояла переді мною його позеленіла поверхня з вирізьбленими на ній значками. Нічого не розуміючи, я все-таки чуттям, інтуїтивно зміркував, що в цьому місці кінець серії уявних картин, замикання ланцюга видінь, за вашим припущенням. Знемагаючи від невиразної тривоги, я почав замальовувати знаки мідної плити. Ось бачите, професоре, — гнучкі його пальці перебрали цілий оберемок аркушів, — треба було знову і знову починати. Видіння згасало й іноді годинами не поверталося знову, але я терпляче чекав, поки не зміг скласти ось цей аркуш, який у вас в руках. Ліва рука у мене ще не зовсім пристосувалася, і справа йшла поволі. А зараз я більше нічого не бачу, втома, стало все байдуже… Лише заснути ніяк не можу, боюся неясно і вперто якоїсь помилки. Я не бачу зв’язку з собою у цих хитромудрих знаках. Раніше я відчував його дуже різко — скульптури, статуя із слонової кістки, — а зараз знову нічого не розумію. Що ж усе це, професоре?

— Ось що, — відказав я, весь тремтячи від сильного хвилювання, — зажийте дозу снодійного — я приготував на випадок, якщо ви переборщите з вашими видіннями. Ви заснете — це вам найбільше потрібно, — а я заберу аркуш, і до вечора ми отримаємо уявлення, що́ все це означає. Справді, ваші галюцинації добігли кінця. Я не розумію ще всього, але думаю, що ви пригадали нарешті те, що вам потрібно… Ось тільки несподівані дивовижні письмена… Ще раз запитаю: чи цілком ви упевнені, що ваші видіння — Еллада чи, скажімо, лише якось з нею пов’язані?

— Я казав вам, професоре, я не можу пояснити чому, але упевнений: бачив Елладу, чи, правильніше сказати, шматочки її.

— Чудово, тепер намагайтеся заснути, а потім геть усі ці самітницькі штори, любий мій, ви повернетеся в життя! Ну, досить, досить! — перервав я подальші питання художника і швидко вийшов, забравши таємничий аркуш.

Ще трохи терпіння, міркував я, прямуючи до трамвая, і все повинно вирішитися. Або це справді вирваний з глибини минулого запис чогось важливого, або… маячна нісенітниця. Ні, на останнє не схоже. Одні й ті самі знаки часто повторюються, групи нерівної кількості знаків розділені проміжками, вгорі, очевидно, заголовок. Ні, в маренні такої штуки не напишеш. «Отже, раз художник упевнений, що це Еллада, треба до еллініста. Хто у нас в Москві найкрупніший спец з цього фаху?» — продовжував я свої міркування, але ніяк не міг нікого пригадати. У себе вдома за допомогою довідника науковців, календаря академії і знехтуваного телефону я знайшов потрібного мені чоловіка і негайно зателефонував йому. Пощастило, він виявився удома.

Не далі як через сорок хвилин я розкурював чергову цигарку в його кабінеті, тоді як учений уп’явся поглядом у поданий мною аркуш з таємничими знаками.

— Де ви узяли, вірніше, списали це? — вигукнув еллініст, пронизуючи мене примруженими блискучими очицями.

— Я все розповім вам не криючись, та спочатку, заради всього святого, поясніть мені, що це таке?

Учений нетерпляче зітхнув і знову схилився над аркушем, промовляючи розміреним, без інтонації голосом:

— Принесений вами уривок написаний так званими кіпрськими письменами, складовою абеткою, справа наліво, як раніше писали в Елладі. Цими письменами написано на еолійському діалекті давньогрецької мови. Тому мені важко швидко перекласти весь уривок. Ось заголовний рядок — так, це цікаво! — складається з трьох слів: вгорі — малактер элефантос. Під ними внизу — зітос. Перші два слова означають буквально «пом’якшувач слонової кістки», а в переносному значенні: майстер слонової кістки. Наша назва «майстер» теж походить від цього кореня. Зітос — особлива невідома рідина — засіб для розм’якшення слонової кістки. Ви знаєте, що в Давній Елладі художники знали секрет робити слонову кістку м’якою, мов віск, і завдяки цьому ліпили з неї вельми досконалі твори, які опісля тверділи, знову стаючи звичайною слоновою кісткою? Цей секрет потім був безповоротно втрачений, і ніхто досі…