Іван Єфремов: Еллінський секрет

Дні минали, весняні змінилися літніми, непомітно підійшла осінь. Я дуже втомився від великого навантаження, роки як-не-як давали себе знати; трохи прихворів і відсиджувався удома. Несподівано до мене з’явилися двоє молодих людей.

Я відразу впізнав Леонтьєва і вгадав його Ірину. Рука художника ще висіла на перев’язі, але це була вже зовсім інша людина, і я рідко зустрічав на чиємусь обличчі стільки ясності і доброти. Про Ірину я скажу лише, що вона вартувала божевільної любові художника і всіх наших трудів у пошуках еллінського секрету.

Ірина міцно поцілувала мене, мовчки дивлячись мені в очі, і, направду, я був більше зворушений цією безмовною подякою, аніж тисячею дифірамбів.

Леонтьєв, хвилюючись, сказав, що статуя вже готова, він присвячує її науці і мені як данину врятованого рятівникові, почуття — розумові і дуже хоче показати її мені. Ну, статую я бачив. Описувати її не беруся — це буде зроблено фахівцями. Як анатом, я побачив у ній ту саму найвищу досконалість доцільності, що всі ви назвете красою, у яку кохання автора вклало радісний і легкий рух. Словом, від статуї не хотілося йти. Довго ще перед очима стояла ця дивовижно прекрасна жінка як доказ всієї сили влади Форми — тонкого щастя краси, спільного для всіх людей».

1942–1943

© ЕФРЕМОВ И. А. Сердце Змеи: Рассказы. — М.: Детская литература, 1970. - 576 с. — (Библиотека приключений: В 20 томах. Том 19).

© АРГОНАВТИ ВСЕСВІТУ: Сайт україномовної фантастики.

© ГЕНИК Віталій, переклад з російської, 2009.

Адреса перекладача в Інтернеті: tantra@ua.fm