Олександр Шалімов - Зустрiч з тиранозавром

Отже, мною зроблено необачний крок. Втiм, я вже зробив їх немало. Вiйна закiнчилась давно, а я все ще подорожую закордоном… Щемить серце, коли згадую сосновi перелiски Прикарпаття i вечiрнi тумани над тихою Вiолою, довоєнну Варшаву. Я мрiю про повернення… I сам вiдкладаю його все далi й далi, поспiшаючи завершити давно розпочатi дослiдження. Контракт з мiстером Бейзом вiдсунув моє повернення на батькiвщину ще на три роки… Та чи на три?

Ми перемiнили вже не один табiр на краю Великих болiт. Мої мисливцi дивуються. Замiсть того, щоб ловити рiдкiсних тварин, якi ще збереглися в цьому куточку Центральної Африки, ми лазимо серед отруйних випарiв, провалюємось по пояс i глибше у смердючу рiдину, лякаємо змiй i величезних болотяних жаб, знемагаємо вiд нестерпної вологої спеки, втрачаємо останнi сили вiд приступiв лихоманки. Перший сезон закiнчується, а ми не знайшли ще не тiльки зуба, а й навiть будь- яких ознак iснування тиранозавра.

Треба ж було такому статися, що мисливця, який надiслав фотографiю ящера мiстеру Бейзу, розiрвав лев за кiлька днiв до мого приїзду в Бумба.

Компаньйон мисливця - старий Джек Джонсон - виявився таким же йолопом, як i мiй заступник Персi Вуфф. Цих двох нероб зближала любов до вiскi. Маленький, худий i лисий Джек Джонсон мiг випити стiльки ж, скiльки здоровенний Вуфф.

Наближалися зливи. Темнi хмари все частiше закривали сонце. Треба було йти на пiвдень, подалi вiд цих гнилих мiсць.

Я вирiшив поговорити з Джеком Джонсоном одверто. Досi йому було вiдомо, що ми приїхали вивчати, фотографувати i ловити гiгантських крокодилiв.

Джек уже кiлька разiв вказував на слiди великих крокодилiв, але я рiшуче бракував їх, доводячи, що цi плазуни малуватi i не варто витрачати на них час.

Персi Вуфф приперся разом з Джонсоном i мовчки гепнувся на чемодан, що стояв бiля мого намету. Чемодан затрiщав.

- Обережнiше, - попередив я, - там соляна кислота i препарувальнi голки.

Персi з побоюванням пiдвiвся, помацав кришку чемодана i влаштувався поряд на згорнутому брезентi.

Джек присiв навпочiпки i вичiкувально подивився на мене.

- Незабаром почнуться дощi, - сказав я, - а ми ще не зустрiли нiчого, що могло б виправдати затрати на експедицiю i ящики випитого вiскi.

Персi Вуфф кивнув, а Джонсон вийняв люльку з рота i почав старанно вибивати її.

- Послухайте, Джонсон, - вiв я далi, - покiйний Рiчардс розповiдав вам про свою останню подорож у цi мiсця?

- Дещо розповiдав. А що саме вас цiкавить? Крокодили?

- Ну, припустимо, велетенськi крокодили.

- Нi, про крокодилiв не казав.

- Ну, а про якихось iнших великих тварин?

- Не пам'ятаю, шефе. Здається, нi. Його остання подорож сюди закiнчилася невдало. Обидва туземцi, якi супроводили його, загинули. Якби вони не були неграми, Рiчардсу могли загрожувати неприємностi…

- Це для мене новина. Ви ранiше не говорили про загибель туземцiв.

- Тому що ви не запитували…

- А тепер запитую i прошу розповiсти все, що знаєте про останню мандрiвку Рiчардса. Чому ви не поїхали з ним?

- Я захворiв на дизентерiю.

- А потiм?

- Вiн звелiв чекати в Бумба. Вiн повинен був розвiдати новi мiсця для полювання на рiдкiсних звiрiв. Так наказав агент мiстера Бейза. Але туземцi загинули, i Рiчардс повернувся в Бумба. Ми мали їхати з ним разом через мiсяць, а тут прибула стрiляти левiв стара американка. Вона найняла Рiчардса на мiсяць. На першому ж полюваннi лев, якого вона поранила, розiрвав Рiчардса.

- А вам вiдомо, як загинули туземцi?

- Рiчардс розповiдав, що їх затоптав бiлий носорог.

- А Рiчардс вам нiчого не розказував про незвичайних гiгантських тварин, яких вiн зустрiв пiд час своєї останньої подорожi?

- Нi, шефе… А хiба вiн зустрiчав їх?

- Скажiть, Джонсон, а ви самi нiколи не чували про бiблейських потвор, що мешкають у Великих болотах?

- Якi це бiблейськi потвори? Невже кити?

Я почав втрачати терпiння. Сухо сказав:

- Я маю на увазi тварин, яких досi нiхто не бачив в Африцi. На iнших континентах вони вимерли в давнi геологiчнi епохи.

- А раз їх нiхто не бачив, то звiдки вiдомо, що вони тут є? - щиро здивувався Джоисои.

- Ну, а в легендах туземцiв ви нiчого такого не чували?

- Ет, - махнув рукою Джонсон, - тутешнiм неграм вiрити не варто… От учора один з них патякав, нiби його батько бачив на краю балки потвор, схожих водночас i на слона, i на крокодила, ще й завдовжки до двадцяти метрiв. Що з такого вiзьмеш?..

- Справдi, нiчого не вiзьмеш, - мовив я. - А що ви думаєте з приводу цiєї фотографiї? - я простягнув знiмок тиранозавра, одержаний вiд мiстера Бейза.