Гарлан Еллісон - Покайся Арлекіне — скрикнув Цокотун

— Іди собі до біса.

Отож, його відправили до Ковентрі. А в Ковентрі його обробили. Те саме відбулося із Вінстоном Смітом у «1984-у» [10] Мова про фантастичний роман-антиутопію англійського письменника Джорджа Орвелла (1903–1950) «1984» (NineteenEighty-Four, 1949; укр. переклад (фрагменти) О. І. Тереха, 1984). — романі, про який ніхто із них ніколи не чув, дарма що метода була досить старенька, от її і застосували до Еверетта Марма, і одного дня по досить довгому часові Арлекіна показали по каналах комунікаційної мережі, показали розбишакуватого, з ямочками на щоках, ясноокого, без жодних ознак промивання мізків, і він заявив, що колись помилявся, і що як це чудово-пречудово бути конформістом та всюди встигати, гей-гай далеко тікай, і всі витріщалися, розглядаючи його зображення на комунальних екранах, розвішаних по всьому дому міста, і всі сказали собі, ну от, бач, урешті-решт він виявився психом, то якщо саме так працює система, працюватимемо разом із нею, бо змагання з муніципалітетом, а в нашому випадку — із Цокотуном — нічого не варті. Такий був кінець Еверетта Марма, шкода звичайно, у зв’язку із тим, що колись раніше сказав Торо, але коли рубають ліс, пару трісок усе ж злітає, і під час будь-якої революції гине дехто з тих, хто не мав би, та нічого не поробиш, бо саме так відбувається завжди, і навіть спричинивши до крихітних перемін, їх не вважаєш того вартими. Простіше кажучи:

— Е-е, пробачте, пане, я, е-е, навіть не знаю, як е-е, е-е, вам про це сказати, але ви спізнилися на три хвилини. І ми трохи, е-е, відстаємо за графіком.

Він сором’язливо вишкірився.

— Сміх та й годі, — промурмотів Цокотун собі під машкару. — Перевірте свого годинника. — І покрокував до свого кабінету, мр-мр-мр-мр по дорозі.

EЛЛІСОН, Гaрлан Джей(Ellison, нар. 27.05.1934, Клівленд, Огайо, США) — американський письменник, публіцист, кіно- і телесценарист. Гросмейстер Товариства письменників-фантастів Америки. 8-разовий лауреат премії «Г’юґо», 3-разовий лауреат премії «Неб’юла», володар численних інших нагород фантастичної літератури та літератури жахливого. Відомий більшою мірою завдяки своїй короткій прозі, написаній, на переконання критиків, у творчій манері нової хвилі. Вищої освіти не отримав, відзначається скандальним характером та схильністю до нонконформістських учинків, що межують із хуліганством. Не визнає сучасних комп’ютерних та медіа-технологій, досі друкуючи твори на друкарській машинці. Свідомо відмовляється від створення офіційної веб-сторінки, роль якої відіграє авторизований фан-сайт Ріка Вайятта «Ellison Webderland». Активний борець за авторські права (зокрема, свої). Зареєстрував власне ім’я в якості торгової марки, права на яке (як і на більшість його творів) належать корпорації «Кіліманджаро». Одружений (уп’яте). Єврей. Раніше українською мовою не перекладавася.

Оповідання ««Покайся, Арлекіне!» — скрикнув Цокотун» належить до групи найвідоміших творів Гарлана Еллісона, який усередині 1960-их рр. був уже відомими письменником, і нині має статус хрестоматійного. Вперше воно з’явилося на сторінках досить відомого у свій час (а зараз неіснуючого) нью-йоркського фантастичного часопису «Ґелаксі», редагованого тоді Фредеріком Полом (н. 1919 р.). Водночас ««Покайся, Арлекіне!..»» ввійшло до четвертої збірки письменника ««Повелитель болю» та інші омани» (Paingod and Other Delusions, 1965), пройнятої загальним духом непокори і становлення особистості. Оповідання здобуло обидві найголовніші жанрові премії у своїй категорії: «Г’юґо» — 1966 і «Неб’юла» — 1966 (вперше в історії, оскільки тогорічна «Неб’юла» була дебютною), і з того часу постійно перевидається. ««Покайся, Арлекіне!..»» написане у творчій манері фантастики нової хвилі, оповіданню притаманні лексичні новотвори, нестандартний синтаксис і рваний сюжет, що робить його особливо цікавим для критиків і дослідників літературної творчості Гарлана Еллісона. Протагоніста цього твору — Арлекіна — можна вважати своєрідним альтер-еґо письменника, відомого бунтівника у письменницьких та видавничих колах, недарма суголосся імені Еллісона ( Harlan ) та прізвиська Еверетта Марма ( Harlequin ) дослідниками вважається невипадковим.

© АРГОНАВТИ ВСЕСВІТУ: Сайт україномовної фантастики, 2010.

© СТАСЮК Богдан, переклад з англійської, післямова, 2010.

Тóро, Дéвід Гéнрі(Thoreau, 12.07.1817, Конкорд, Массачусетс, США — 6.05.1862, там же) — видатний американський філософ-трансценденталіст, плідний письменник, поет, публіцист, громадський діяч. Фундатор національної літератури. Послідовник Ральфа Емерсона (1803–1882). Проповідував єднання людини з природою, зокрема у своїй чи не найзнаменитішій книзі «Волден, або Життя у лісі» (1854). Помер від туберкульозу. Вважається, що ідеї Г. Д. Торо справили значний вплив на Магатму Ґанді, Л. М. Толстого, Дж. Ф. Кеннеді, М. Л. Кінґа тощо. (Тут і далі примітки перекладача)