Олександр Шалімов - Дивний світ

— Доброго ранку, любий професоре, — перебив Першинг, зустрічаючи гостя на середині свого величезного кабінету. — Радий вас бачити…

Він схопив маленькі м’які руки професора і почав трясти їх, не відриваючи пильного погляду від його худого горбоносого обличчя і скуйовджених сивих брів.

— Так-так, і я також, генерале, — продовжував професор, квапливо звільняючись від чіпких рукостискань Першинга. — Проте…

Тримаючи професора під руку, генерал провів його до столу.

— Прошу сідати… Дозвольте дізнатися, як ваше здоров’я?

— Не про нього піде мова, генерале. Але, якщо завгодно, могло б бути кращим, значно кращим, коли б не дивні новини…

— Новини?..

— Звісно. Хіба старт «Атланта-2» не відкладений?

Генерал ледь помітно поморщився, немов відчув прищик на кінчику язика.

— Гм… Бачте, професоре, не зовсім так…

— Ні! Значить, мене… обдурили.

— Вам щось передали… не зовсім точно…

— Дуже радий… Коли він стартує?

— Стартує? Який старт ви маєте на увазі, любий професоре?

— На Місяць! На Місяць, хай йому чорт! У кратер Арзахель, де, як вам добре відомо, вже три тижні знаходиться «Атлант-1», від якого немає вістей. Та що ви на мене так дивитеся, немов самі щойно впали з Місяця?

Генерал Першинг нервово відкашлявся:

— Хіба спеціальний помічник міністра доктор Ендрю Паап вам не пояснив…

— А я не став його слухати; парадом, даруйте, командуєте ви, генерале.

— Ну… не зовсім. Вирішує сенатська комісія. Я лише радник і дисциплінований солдат.

— Генерале Першинг, любий мій, це можете пояснювати журналістам. Я-бо знаю, як стоїть справа.

— До чого тут журналісти, професоре. Політ «Атланта» збережений у таємниці, і не далі, як учора, сенатська комісія підтвердила особливу секретність операції.

— Навіщо? З дня на день і так усе стане відомо.

— О-о! — в бархатистому голосі генерала пролунав осуд. — О-о! Не поділяю вашого погляду, професоре.

— То що трапилося, врешті-решт? Ви отримали вісті від екіпажу «Атланта»?

— На жаль, не отримали, і переконаний, що вже ніколи не отримаємо… З «Атлантом-1» сталася аварія. А що таке аварія першого космічного корабля на планеті, позбавленій атмосфери, ви, звісно, уявляєте, професоре.

— Це одне з багатьох припущень, ми вже обговорювали його. Може бути інше — відмовило радіо. Можуть бути й інші варіанти. Врешті-решт і при аварії хтось міг уціліти…

— Ви невиправний оптиміст, любий професоре!

— Не жартуйте, генерале. На «Атланті» троє учених, троє американців, хай йому чорт. Їм необхідно надати допомогу. Плани передбачали…

— Не кожен план вдається реалізувати… «Атлант» також не зміг виконати наміченого плану. Обставини, любий професоре… Вони-бо й примушують нас чинити трохи інакше.

— Поясніть, нарешті, що трапилося?

— Це таємниця, але вам можу дещо сказати. Два дні тому ми отримали точні відомості, що росіяни в кінці квітня планують обліт Місяця…

— Чудово…

— Дозволю собі не поділити вашої думки. За нашими даними, росіяни збиралися здійснити висадку на Місяць у середині цього року. Як вам відомо, ми розраховували їх випередити. У цьому основна мета операції «Атланта». Американський прапор мусить замайоріти на Місяці першим. У нашому розпорядженні були два космічні кораблі класу «Земля — Місяць». Третій — удосконалена модель — буде готовий лише через рік. Я маю достовірні відомості, що конструкція радянських ракет уже дозволяє їм зробити посадку на Місяць і зворотний зліт. Проте росіяни не поспішають із висадкою. За щойно отриманими відомостями, вони перенесли її на середину майбутнього року. Хочуть діяти напевно. Але в разі потреби вони можуть зробити посадку на Місяць хоч зараз. Можуть… Ви мене зрозуміли?..

— Зрозуміло! Непогано… Хочете, щоб рятувальну експедицію організували росіяни? А тим часом ще раз перевірите механізми «Атланта-2»… Щоб також діяти напевно. Про це варто подумати, генерале…

Першинг почервонів і неспокійно завовтузився в кріслі:

— Ви дещо поквапилися з висновками, професоре. Певна річ, я не мав на увазі нічого схожого. І найменше хотів би втягнути в цю справу росіян. Якщо «Атлант» розбився і дев’ятсот дев’яносто дев’ять шансів із тисячі, що це так, а росіяни сядуть у кратері Арзахель вдало… Ви уявляєте? Подумайте про результати… Про політичний резонанс…

— Не бачу нічого ганебного, генерале. Нове не обходиться без жертв… А Шервуд і його супутники, живі вони чи загинули, — вже герої…