Сергій Григор'єв: Третій варіант

Бьорк пробіг уздовж анфілади третього поверху й заховав «інструмент» під скляною вітриною з фоліантом першого видання Шекспіра. Бьорк був роззутий, на ньому були лише товсті вовняні панчохи, що притишували кроки. Охоронця помітив на сходинках, що вели на другий поверх, де висіла картина Рубенса, раніше, ніж той його, й заховався за гіпсовою копією «Лаокоона», на щастя, зробленого в натуральну величину. Охоронець пройшов мимо, тихо насвистуючи якийсь мотивчик; очі його оскляніли від нудьги.

Бьорк вислизнув зі своєї схованки, безшумно збіг сходами на другий поверх, а потім анфіладою кімнат пройшов у зал Рубенса. Підняв раму, аби зняти її з гачка, й опустив важку картину на підлогу. Перекинувши її, швидко вийняв внутрішню раму… Кілька швидких рухів бритвою по периметру — і полотно вирізане. Поспіхом повісивши раму на місце, розбив маленьку скляну капсулу об стіну. Всередині рами розпливлася темна багатоколірна рідина. «Якщо хто-небудь придивиться, це нікого не обмане, — подумав Бьорк. — Та чи стане охорона приглядатися?» Згорнув полотно Рубенса й відступив, щоб помилуватися своєю роботою.

Потім швидко прослизнув під сходи, в комірчину прибиральниці, — перечекати, поки охоронець спуститься з третього поверху й піде у південне крило галереї. Знову зиркнув на годинника. 18.29. «Дуже довго, — відзначив. — Нагорі доведеться працювати швидше».

Вибіг нагору, кинувся до скляної вітрини з фоліантом Шекспіра, витяг «інструмент» і швидкими коловими рухами прорізав овальний отвір у бічній стіні. Утримуючи вирізане скло силовими защіпками, раптом помітив, що глибинний регулятор лазера вимкнений, і він прорізав вітрину наскрізь. Перш ніж скляний овал з протилежного боку вітрини упав на підлогу, устиг притиснути його рукою. Бьорк засунув обидва скляні овали у вітрину, на секунду затримався, щоб обтерти піт, що заливав очі, потім ухопив фоліанта з його оксамитового ложа й бігцем кинувся через хол до малюнків Мікеланджело та італійської колекції.

Перед малюнками затримався, принюхуючись. Сумнівів не могло бути: розпочалася пожежа. Вогонь наближався. Бьорк відчував запах паленої гуми й гудрону. «Горить ізоляція». Потрібні йому малюнки були також обрамлені. Він зібрав їх і метнувся до вікна, де на нього очікували «нарти».

Потім кинувся назад, до італійської колекції. Він не ризикнув узяти картини разом, вдатися до того ж способу, що й з Рубенсом. У хол почав просочуватися дим. Будь-якої миті полум’я могло охопити стіну. Бьорк примудрився витягти з рам та згорнути всі шість італійських полотен і перенести їх до купи скарбів, що зростала під вікном. Повертаючись за картиною Делакруа, розбив по капсулі з фарбою у центрі кожної порожньої позолоченої рами.

За один вигляд величезного полотна Делакруа Бьорк на мить зненавидів художника героїчної школи, але потім згадав важелезний гобелен, який йому довелося рятувати під час однієї з попередніх місій, і подумки розсміявся. Зняв важку раму зі стіни, швидко вирізав полотно і розбив на стіні останні дві капсули з фарбами: на Делакруа довелося витратити дві. Тієї ж миті долинули крики й тупіт ніг. Він кинувся назад до відчиненого вікна й заховався, причаївшись за купою скарбів. Дим в анфіладі густішав, і йому ледь вдалося розгледіти дві людські постаті на фоні яскраво освітлених сходів в іншому кінці коридору. Вони в щось тицяли пальцями, махали руками, голосно кричали, та Бьорк не второпав, про що саме. Потім вони побігли в його бік. Раптом язики полум’я шугонули вздовж анфілади. Охоронці відсахнулися і кинулися назад, кличучи на поміч.

Бьорк не гаяв час. Розчахнув вікно, цього разу не турбуючись про шум, і почав навантажувати врятовані скарби на «нарти». Склавши все, перевиснув через підвіконня в антигравітаційний екіпаж і поплив над тьмяним озером подалі від галереї. Він чув одчайдушні зойки, а полум’я вже вихоплювалося з вікон назовні.

Бьорк спробував набрати висоту, проте навантажені «нарти» не піднімалися більш як на сотню футів. Він летів через озеро в північному напрямку, поки не побачив ліворуч портові склади. Покладаючись швидше на запахи, аніж на видимі прикмети, одразу зрізав кут, і спрямував «літак» просто до свого будинку. За десять хвилин, ніким не помічений, приземлився в саду, підняв «нарти» на фут над землею і ввів їх за собою в підвал. На його годиннику було 19.12. Уся операція тривала годину з лишком.

Коли дорогоцінний вантаж, нарешті, опинився у підземеллі, Бьорк розслабився… Випив пива, запалив цигарку. Йому явно бракуватиме пива, котре виробляли в Чікаго 1905 року. Раптом подумалось, чому це в його час ніхто не може зварити саме таке пиво? Перепочивши, повернувся до підвалу, переніс усі скарби до бункера і замурував хідник до нього, опісля заклав під антигравітаційні «нарти» з «інструментом» термітні гранати, щоб уранці знищити все це без жодного сліду.