Олексій Кононенко - 18+ - Парафрази й переклади. Книга 1

Цілуй зсередини і зовні,
і лоно, й пуп’янки грудей,
вуста і шию, й перса повні,
покусюй – пристрасть підійде.
Як стегна зм’якнуть – зробиш сутнє —
в гарячу піхву встромиш прутня,
так жінка досягне мети.
По тім не поспішай піднятись,
слід різкості остерігатись,
здоров’я треба берегти.

Тепер про способи злягання
(я вся завмерла у чеканні…):
Юж перший. Жінка є на спині.
Піднімеш стегна. Межи них
встромляєш прутня до яскині
навпочіпки. То є для тих,
у кого розмір прутня путній.
У кого ж закороткі прутні,
юж другий спосіб в позі тій:
їй піднімаєш праву ногу —
до піхви правильну дорогу
іззовні прутневі відкрий.
Юж третій спосіб. Вводиш члена
до піхви – зверху чоловік, —
кладеш правицю на рамено,
під лікоть ліву, щоб на бік.
Четвертий. Ноги на рамена
й в розкішницю вставляєш члена.
Юж п’ятий. Жінка вже на боці,
а прутня з усієї моці —
у піхву. Шостий є відмінний,
же ставиш жінку на коліна,
вклякаєш ззаду, як годиться,
обхоплюєш її сідниці,
великі пальці піднімають
сідниці і злегка стискають.
Юж сьомий. Жінка ся лягає
на правий бік і підібгає,
як тільки може, ліву ногу
і відкриває ту дорогу,
в яку ти, сидячи на ній,
на її правому стегні,
заводиш прутня. Спосіб восьмий.
На спині жінка. Ноги босі —
на плечі. Ширше неодмінно.
Заходиш в неї на колінах.
На лаві жінка – юж дев’ятий.
Їй треба спину притуляти
до стінки, щоб зігнути ноги
в колінах, – прутню дати змогу
зайти. Про стіл іще не йшлося.
Це є таким десятий спосіб.
На спині жінка, на столі,
на плечі ноги – щоб врозліт,
ти в неї стоячи заходиш,
між варги в піхву прутня вводиш.
Юж одинадцятий. Береш,
же жінку на живіт кладеш.
Обов’язково під живіт
високу яську класти слід.
На ширину розводиш ноги
і граєш зверху до знемоги.
Дванадцятий. Тут стовбур треба.
Для жінки єсте, не для тебе.
Вона на дерево зіпреться,
сідниці випне й віддається.
Тринадцятий. На спині муж.
Присісти має жінка юж
й на прутні юзити приємно,
приємність та обом взаємна.
Леч чотирнадцятий. Сідає
згори на прутня жінка знов
і просто ноги випрямляє,
належно, рівно, до основ.
П’ятнадцятий. Же муж на лаві,
чи в кріслі. Жінка для забави
йому на стегна має сісти,
щоб прутню легше було влізти…»

На тому читання скінчилось,
і Валіде собі пішла.
А книга в мене залишилась,
щоб я навчитися могла.
Малюнків в книзі було доста,
запам’ятати дуже просто,
це те якраз, що треба мі.
До євнухів не опущуся,
науки любощів навчуся,
король до скону буде мій!

Настав юж день – султан вернувся…
Скажи: «Нудила ся за мнов?»
На шию впала. Він затнувся.
Зраділа, що мій пан прийшов.
Же цілим тілом розпашілим
тулилася до єго тіла,
в шальварах ворухнулась пліть…
Ось я вже гола. Ми в постелі.
Вуста біжать від п’ят до стегон.
Давно очікувана мить.

До піхви з соком воїн спраглий
припав, немов до джерела…
Чи є на світі інша правда?
Чи в кого ще така була?
В розкішниці його долоня.
В яскині палець. Я в полоні.
І дріж, і тремт, і стогін… Шал!
Нарешті прутень вглиб до краю…
Я з ним злітаю й опадаю…
О світку мій, дев’ятий вал!

Не стратила заледве тяму
на хвилях розкошей п’янких.
В’юнкими ніжними ривками
я вислизнула з-під руки.
Вустами прутень відшукала,
кусала, цілувала, ссала
солодкий вишуканий плід.
Червоні губки розгорнула,
ледь те звірятко не ковтнула
з калиткою за ним услід.

Леч брала го все глибше й глибше,
він прослизав в мої вуста
і лоскотав мені обличчя
волоссям. Прутень виростав.
Була в жадобі спрагла, яра,
стискала в пальцях єго ядра,
хай знає – я така одна.
Довкола прутня волосини
зривала. Він од п’ят до спини
напружився, немов струна.

Як подивилась на султана —
небачений, незвичний вид.
Леч попросила мого пана,
щоб він уклався на живіт.
Же я набрала зілля в жмені
і від сідниці до раменів,
соромним сидячи на нім,
втирала аромати в тіло —
го тіло, як вогонь горіло,
оба звивались, як в огні.

Розслабила напнуті м’язи,
погладила по рівчику,
Запхала палець, й другий разом —
він розкіш ще не знав таку.
В долоню втерла зілля згодом
(пан чула-м прагне насолоди).
Як він робив мі перед тим,
вкрутила руку му в сідницю,
немов цеберко у криницю,
і по зап’ястя зникла в нім.