Ланселот Лоутон - Українське питання

Опублiковано для АНГЛО-УКРАЇНСЬКОГО КОМІТЕТУ,

Почесний Секретар: Ф. Еш Лiнкольн, есквайр 1, Ессекс Курт, Темпл, Лондон, Е.С.4. [16] [16] Address, given by Mr. Lancelot Lawton in a Committee Room of the House of Commons on May 29th, 1935. — London, 1935. — 36 p.

У Додатку вмiщено витяги з Мiжнародних договорiв i угод, якi визначають правове становище України

ЛОНДОН

Серджент Пресс, Лтд., 164, Олдереейт стрiт, Е.С.1. 1935

В Лондонi створено Англо-український комiтет, який виступив iз такою заявою:

«Становище українцiв у Схiднiй Європi заслуговує на якнайпильнiшу увагу англiйської громадськостi.

Етнографiчно український народ займає бiльш-менш суцiльну територiю (бiльшу нiж Францiя та Велика Британiя), що нинi подiлена мiж СРСР, Польщею, Чехословаччиною та Румунiєю.

Надто мало було спроб утвердити справедливiсть стосовно українцiв, i подальше нехтування цього складного питання може врештi вплинути на долю всiєї Європи.

Тому особи, що пiдписалися нижче, утворили Комiтет, який буде називатись Англо-українським комiтетом i який має постiйно стежити за ситуацiєю та вдаватись до будь-яких дiй, коли в тому виникне необхiднiсть.»

Заяву пiдписали:

Високоповажний лорд Дiкiнсон, член Таємної ради (ТР)

Панi Дадейл

Д-р. П. уч, магiстр гуманiтарних наук, член Британської академiї

Високоповажний Джон В. Хiллз, член ТР, член Парламенту

Пан Ланселот Лоутон

Пан С. А. Макартнi

Пан Джефрi ле М. Мандер, член Парламенту

Сер Уолтер Нап'єр

Високоповажний лорд Ноель-Бакстон, член ТР

Професор Р. В. Сетон-Вотсон, д-р лiтератури, член Британської академiї

Панi Мерi Шiпшенкс

Полковник, високоповажний Дж. С. Ведвуд, член Парламенту, кавалер Ордену «За видатну службу».

Почеснi секретарi:

Пан Ф. Еш Лiнкольн, магiстр гуманiтарних наук, бакалавр цивiльного права

Пiдполковник С. л'Естранж Малон.

Головною проблемою для сьогоднiшньої Європи є проблема українська. Глибокий iнтерес до цiєї країни зумовлений її впливом на європейський мир i дипломатiю; в той самий час, iз нею тiсно пов'язанi життєво важливi британськi iнтереси. Бiльшiсть людей не розумiє, як глибоко саме тут закорiнена причина європейських чвар усiєї першої чвертi столiття. Не дивно, що про цю країну досi так мало було чути: гноблення української нацiї постiйно супроводжувалося забороною слова «Україна» та приховуванням навiть самого iснування українцiв.

Це «стирання з лиця землi» проводилося так успiшно, що для бiльшої частини свiту Україна залишилася тiльки в поезiї та переказах; завжди й незмiнно вважалося, що якщо вона десь колись i була, то вже давно похована на кладовищi мертвих i забутих нацiй.

Щоб отак у добу високорозвиненого зв'язку та видатних iнтелектуальних досягнень можна було створити iлюзiю, нiби потужна, жива нацiя нiколи не iснувала, а якщо й iснувала, то щезла кiлька сот рокiв тому, — це може здатися неймовiрним, хоча вже в нашi новiтнi часи ми маємо багатющий досвiд репресивної сили автократичних режимiв. Отже, українська проблема — це приклад одного з найбiльших полiтичних шахрайств у нашiй iсторiї; i стосується вiн землi, яка, хоч i зовсiм не так вiддалена, та майже так само невiдома нам, як свого часу були невiдомi екзотичнi країни Азiї або Африки.

Етнiчна Україна в 3–4 рази перевищує площею Велику Британiю й займає суцiльну територiю вiд Карпат до Кавказу. Бiльш нiж двi третини цiєї територiї належать Радянськiй Росiї, одна шоста — Польщi, решта — Румунiї та Чехословаччинi. Таким чином, Україну розчленовано й подiлено мiж чотирма державами; перед вiйною вона належала лише двом — Росiї та Австро-Угорщинi. Кiлькiсть українцiв в Українi становить 38 мiльйонiв, з них 31 мiльйон у Радянськiй Українi та 5 мiльйонiв у Польськiй Українi. Крiм того, багато українцiв мешкає за межами батькiвщини; загальна кiлькiсть їх у свiтi складає понад 45 мiльйонiв. Отже, йдеться про народ, який чисельнiстю дорiвнює англiйцям i, як бачимо, живе на територiї, що набагато перевищує Велику Британiю. І якби Україна об'єдналась i стала вiльною, вiдмежованою вiд Росiї, то це була б найбiльша й найбiльш населена держава у Схiднiй Європi. Не буде перебiльшенням сказати, що за таких обставин Україна переважала б своїми ресурсами будь-яку iншу країну Схiдної Європи; звичайно, в цьому порiвняннi я беру лише Європейську частину Росiї, тобто без Сибiру.

Українська проблема — це не проблема щойно народженої дрiбної меншини з її дитячими хворобами. Її коренi сягають античних часiв. Тому я мушу коротко зупинитися на iсторiї, перш нiж перейти до сучасного становища, оскiльки розумiння iсторичного тла тут буде суттєвим для оцiнки теперiшньої ситуацiї.