Ланселот Лоутон - Українське питання

За своєю структурою та змiстом ця доповiдь близька до виступу Ланселота Лоутона на засiданнi у Палатi Громад у 1935 р. Разом з тим, вона мiстить бiльш детальнi iсторичнi екскурси в минуле українського народу, демонструючи знання автором широкого кола наукових праць та джерел з iсторiї України. Розвиваючи свою тезу про iснування української державностi в минулому, Л. Лоутон видiляє три основнi iсторичнi перiоди, коли, на його думку, на територiї України iснували тi чи iншi форми української держави: добу Київської Русi; козацьку добу; перiод Першої свiтової вiйни та першi повоєннi роки. Особливу увагу при цьому вiн придiляє СРСР, акцентуючи увагу на протистояннi росiйського централiзму, що спирався на бiльшовицьку iдеологiю, та виявiв стихiйного, глибоко закорiненого в українському суспiльствi нацiоналiзму, що на думку Л. Лоутона пронизував українську iнтелiгенцiю та українське селянство. Особливо цiкавими є спостереженння Лоутона щодо ролi українського селянства як головного носiя українського нацiонального духу та державницьких традицiй: «Українцi — селянський народ… Сьогоднi селяни всiх країн домагаються поцiнування i поваги до себе. Тож цiлком природньо, що в наш час українське питання повинне вийти наперед i що цей селянський народ має виховати поколiння енергiйних молодих провiдникiв. Коли ранiше я зупинився на вiйськових якостях їхнiх предкiв, то робив це для того, щоб показати, що українцi мають великi бойовi традицiї».

Аналiзуючи можливi найближчi устремлiння нацистської Нiмеччини, Ланселот Лоутон зробив передбачення, що однiєю з головних цiлей наступної нiмецької експансiї буде Україна з її унiкальними ресурсами та географiчним становищем.

Пiдбиваючи пiдсумки, Л. Лоутон закликав офiцiйний Лондон пiдтримати Україну й українцiв у їхнiх прагненнях до свободи i висловив переконання, що такi кроки вiдкриють новий шлях для розв'язання багатьох європейських проблем, схожих на українськi. Майбутнє Європи Ланселот Лоутон бачив у рiвноправному та демократичному спiвiснуваннi новопосталих, малих i традицiйних великих європейських держав.

«Якою має бути позицiя Великої Британiї? Наша позицiя, я вважаю, — писав Л. Лоутон, — повинна бути та, що й в українцiв. Ми повиннi стояти на боцi України i на боцi кожної держави, яка готова допомогти їй на прийнятних для неї умовах. Іншими словами, ми повиннi прагнути того самого рiшення, якого бажає сама Україна. І я переконаний, що це так само в наших iнтересах, як i в її.

Наближаються великi перемiни у Схiднiй Європi, i проблеми, подiбнi до українських, виникнуть не тiльки там. Якщо цi проблеми розв'язувати в новому дусi i новими способами, то необхiдно знайти такi засоби, реалiзацiя яких дозволить малим i молодим нацiям жити незалежно поруч iз старими та сильними нацiями».

Дивним чином в цих словах британського журналiста, виголошених ним напередоднi Другої свiтової вiйни, були сфокусованi головнi принципи творення майбутньої об'єднаної Європи, згодом втiленi в життя європейськими нацiями.

Ми глибоко переконанi, що публiкацiя доповiдей Ланселота Лоутона про Україну мовою оригiналу та в українському перекладi викличе значний суспiльний iнтерес i буде корисною для науковцiв, полiтикiв та дипломатiв, а також всiх, хто цiкавиться минулим України та iсторiєю українсько-британських вiдносин.

Упорядники висловлюють щиру подяку за допомогу i пiдтримку цього видання Мiнiстру закордонних справ України пану Борису Тарасюку, Надзвичайному i Повноважному послу Великої Британiї в Українi пану Роберту Брiнклi, першому секретаревi Посольства Великої Британiї в Українi панi Рут Аллен, асистенту вiддiлу преси та громадських зв'язкiв Посольства Великої Британiї в Українi пану Володимиру Гайдашу, виконавчому директору Мiжнародного фонду «Вiдродження» пану Євгену Бистрицькому i менеджерцi програми «Соцiальний капiтал та академiчнi публiкацiї» Мiжнародного фонду «Вiдродження» панi Іринi Кучмi. Окрему подяку за допомогу в розшуку оригiнальних текстiв доповiдей Ланселота Лоутона упорядники складають головi Дослiдної Фундацiї iменi О. Ольжича у США пану Михайлу Герецю, пану Петру та панi Олi Матулам, панi Ларисi Пастухiв-Мартiн, панi Катеринi Криворучко, а також всiм тим, хто причетний до появи цiєї книги.

Сергiй КОТ,

кандидат iсторичних наук, старший науковий спiвробiтник Інституту iсторiї України НАН України

Головуючий: високоповажний п. Джон Хiллз, член Таємної ради, член Парламенту