Листи I. Мазепи. Т. 1. № 55. С. 167.
Безумовно, верхова їзда, якою захоплювався Мазепа, була одним із секретів його чоловічого довголіття й активності.
Богословский М. М. Петр I. Материалі для биографии. Т. 4. М., 2007. С. 365.
Мацьків Т. Іван Мазепа в західноєвропейських джерелах. К.-Полтава, 1995. С. 56—57.
Донесення Мазепи про Жана Балюза ми плануємо опублікувати в одній з наших статей.
Величко С. Летопись. Т. III. С. 53—54.
Невіль. С. 495.
Bushkovitch. P. 153—154.
Невіль. С. 495.
Тільки грошові кошти, передані в гетьманську казну, складали: 2458 червоних золотих, 23716 талерів, 1143 левка, 1907 рублів 6 алтин срібних копійок, 2 рублі 25 алтин турецьких грошей російського рахунку, 2 півталяра з чвертю таляра, 4 півлевка, 34 чвертки з півчверткою 3 орлянки, 15404 рублі 4 алтин чехів. – Русская Историческая Библиотека (далі – РИБ). T. VIII. С. 965—966.
Срібні миски з гербом Самойловича залишалися в Мазепи аж до втечі в Бендери. – Оглоблин. С. 84.
Там же. № 29. С. 128.
Там же. № 70. С. 188.
Листи І. Мазепи. Т. 1. № 22. С. 117.
Там же. № 35. С. 136.
Там же. № 55. С. 166.
Там же. № 136. С. 304
Там же. № 153. С. 333.
Лист Жана Балюза про Мазепу. // Мацьків Т. Іван Мазепа… С. 105.
Архів ІІ СПб РАН. Ф. 68. № 69.
Там же. № 68.
Батуринский архив. № 309. С. 164.
Листи І. Мазепи. Т. 1. № 7. С. 92—98.
Там же. № 47. С. 153.
Там же. № 74. С. 194.
Там же. № 47. С. 153. та ін.
Там же. № 83. С. 213—214.
Лобачев С. В. Патриарх Никон. СПб., 2003. С. 256.
Там же.
Живов В. Из церковной истории времен Петра Великого. Исследования и материалы. М., 2004. С. 27.
Архив ЮЗР. Ч. I. T. V. N LXXIX. C. 280—284.
Там же. № 159. С. 347.
Там же. № 60. С. 173.
Листи І. Мазепи. Т. 1. № 26. С. 124; № 29. С. 128—129 і ін.
Там же. № 43. С. 146.
Там же. № 52. С. 161.
Там же. № 29. С. 129.
Там же. № 78. С. 201.
Там же. № 81. С. 207.
Там же. № 94. С. 234.
Там же. № 107. С. 258.
РДАДА. Малороссийские дела. Оп. 3. № 569.
Листи І. Мазепи. Т. 1. № 100. С. 243.
Листи І. Мазепи. Т. 1. № 111. С. 265, 267.
Там же. № 146. С. 321.
Там же. № 147. С. 323.
Там же. № 150. С. 328.
Там же. № 139. С. 311—312.
Там же. № 157. С. 340—341.
Там же. № 157. С. 342.
Там же. С. 343.
Там же. № 161. С. 351.
Там же. № 163. С. 356.
Там же. № 19. С. 112.
Там же. № 79. С. 202—203.
Там же. № 83. С. 213.
Там же. № 107. С. 259.
Там же. С. 214.
Там же. № 117. С. 275—276.
Там же. № 106. С. 257.
КС, 1890. № 5. С. 224.
Листи І. Мазепи. Т. 1. № 117. С. 266.
Там же. № 36. С. 137.
Там же. № 100. С. 241—243.
Там же. № 126. С. 292—293.
Там же. № 127. С. 293—294.
Там же. № 140. С. 313.
Там же. № 61. С. 175.
Там же. № 62. С. 177—178.
Эварницкий Д. Источники для истории запорожских казаков. Т. 1. С. 161— 165.
Листи І. Мазепи. Т. 1. № 92. С. 226—227.
З епістолярної спадщини гетьмана Івана Мазепи. К., 1996. С. 28.
Листи І. Мазепи. Т. 1. № 93. С. 231—232.
Там же. № 99. С. 240—241.
Там же. № 71. С. 191. та ін.
Там же. № 94. С. 233.
Там же. № 77. С. 200.
Там же. № 131. С. 298. Наприклад, такий випадок: російський гонець-стрілець убив свого українського провідника. Мазепа просить «царів» дати указ, що робити. «Царі», тобто Софія, дає указ Голіцину «чтобы он переговоря с гетманом послал каво пригож и про то убивство велел розыскать…».
Читать дальше