Там же. № 75, 76, 83, 84.
В історіографії переважає думка, що дума ця «Ей Іване, поповичу Гетьмане» була написана Мазепою, адже тільки про нього з «найближчого оточення» гетьмана відомо, що він писав вірші. Та й за стилем вона дуже схожа з тими творами, які достовірно належать Мазепі.
Величко С. Летопись. Т. Ш. С.16—17.
Величко С. Летопись. Т. Ш. С. 21.
РДАДА. Ф. 210. Стовпці Білгородського столу. № 1139.
Оглоблин. С. 75.
ІР НБУВ. Ф. I. № 3893. Л. 4об.
Богданов А. П. Первые российские дипломаты. М., 1991. С. 50.
Архив ЮЗР. Ч. I. T. I. N XIV. C. 65—66.
Соловьев С. М. История России с древнейших времен. Т. 14. С. 374.
Соловьев С. М. История… Т. 14. С. 375.
Оглоблин. С. 171.
ІР НБУВ. Ф. I. № 3893. Арк. 8.
Соловьев. Т. 14. С. 366.
Там же. С. 370.
РДАДА. Ф. 229. Малороссийский приказ. -Оп. 1. № 90.
Архив ЮЗР. Ч. 1. Т. V. N XXX. C. 133.
Бантыш-Каменский. Источники малороссийской истории. T. 1. С. 289—296.
Архив ЮЗР. Ч. I. T. V. N XXXI. C. 135.
Там же. N XXXIII. C. 141.
Архив Куракина. Т. I. C. 51—52. За його словами, в думі проти миру з Польщею були П. Прозоровський, Ф. П. Салтиков та ін. бояри. Під час перевороту Наришкиніх П. І. Прозоровський був серед тих бояр, які отримали нагороди за підтримку Петра.
Наприклад, А. П. Богданов вважає, що перший Кримський похід був надзвичайно корисним для союзників. – С. 56—57.
Россия глазами иностранцев. С. 491.
РДАДА. Ф 124. Оп. 2. № 11. Арк. 7.
Гордон П. Дневник 1684—1690. С. 141.
СГГИД. – Ч. ІV. -№ 186. – с. 542—543.
Згідно із запискою І. Мазепи, він послав Голицину 5 800 червоних золотих, 3 000 рублів у копійках, 1200 рублів у талярах битих, що складало 10 000 рублів. – Устрялов. Т. I. Додаток № VIII. C. 356.
Борщак І. Людина й історичний діяч. // Іван Мазепа. К., 1992. С. 57.
Ця версія викладена: Хьюз Л. Царевна Софья. С. 256; Соловйов С. Т. 14. С. 382—383. Третя версія вважає, що виступ старшини був організований Голіциним: Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа. С. 73.
Опубліковано: Bushkovitch. P. 153.
Буганов В. І. Вказ. твір. С. 152 та ін.
РДАДА. Ф. 124. Оп. 2. № 11. Арк. 9 зв.
Шакловитий «урочисто запитав у боярина та його товаришів, а також улюдей усіх чинів про їх здоров’я звичайним і наймилостивішим чином, вихваляв їх службу і спонукав додавати найбільші старання і надалі». Гордон П. Дневник 1684—1690. С. 144.
Грамота «царів» і правительки Софії від 17 липня 1687 р. – СГГИД. Ч. IV. № 186. С. 542—543.
Величко С. Летопись. Т. III. С. 14.
Величко С. Летопись. С. 15. У Невіля цю фразу сказав Д. Райча. – С. 494.
Гордон П. Щоденник 1684—1690. С. 149.
Гордон П. Щоденник 1684—1690. С. 149.
Гордон П. Щоденник 1684—1690. С. 150.
Листи I. Мазепи. Т. 1. № 100. С. 242.
Величко С. Летопись. Т. III. С. 15.
Ця поема була наведена С. Величком – «нѣкто з ближних его подручних такіе зложил и написав о нем рѣчи». Враховуючи, що в той час, коли Величко писав свій літопис, ім’я Мазепи знаходилося під забороною, він не вказав автора. Але інших поетів в оточенні Самойловича історики не знають.
Оглоблин. С. 82.
Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России (далі – Акты ЮЗР). Спб., 1878. Т. ХIII. № 163. С. 717—718.
За свідченням Самойловича, оренди тільки з Лубенського полку давали 17 000 злотих.
Желябужский И. А. Дневные записки // Рождение імперії. С. 266—267.
Невіль. С. 509.
Бендерська комісія – створена старшиною після смерті І. Мазепи для оцінки його спадщини.
Наприклад, думному дякові О. Українцеву та дякам Посольського приказу Мазепа посилав вино. – Листи I. Мазепи. Т. 1. № 121. С. 286. Про хабарі періоду доносу Кочубея мовиться нижче.
Присяга І. Мазепи на Коломаку. – Універсали Івана Мазепи. Київ—Львів, 2002. С. 63.
Читать дальше