Stefan Zweig - Месмер. Бейкер-Едді. Фройд. Лікування і психіка

Але мудра людина сама повинна випробовувати, і ось я відкрив, що магніт, окрім явної сили, яка кожному впадає в око – притягувати залізо, – володіє й іншою, прихованою силою». І щодо того, як застосовувати магніт для лікування, Парацельс дає точні вказівки зі звичайною для нього рішучістю. Він стверджує, що у магніта є черево (полюс тяжіння) і спина (полюс відштовхування), що, будучи правильно налагодженим, він може пропустити свою силу через усе тіло; і цей спосіб поводження з магнітом, який дійсно є здогадкою про характер ще не відкритого електричного струму, вартує, за словами цього вічного задираки, «більшого, ніж усе, чому вчили галеністи [40] Галеністи – послідовники Клавдія Галена (бл. 130 – бл. 200), давньоримського лікаря, натураліста, класика античної медицини. Систематизував основні ідеї античної медицини в галузі анатомії, фізіології, терапії. Дав перший анатомо-фізіологічний опис людини. Уперше в історії ввів у практику медичний експеримент на тваринах. все своє життя. Якби замість того, щоб вихвалятися, вони взяли в руки магніт, то зробили б більше, ніж усією своєю вченою балаканиною. Він виліковує витікання з очей, вух, носа й із зовнішніх ділянок тіла. Тим же способом виліковуються розкриті рани на стегнах, фістули, рак, витікання крові в жінок. Крім того, магніт відтягує грижу й зцілює переломи, він витягує жовтуху, водянку, як я неодноразово переконався на практиці, але немає потреби розжовувати все це невігласам». Наша сучасна медицина зазвичай не надто серйозно поставиться до цих приголомшуючих повідомлень; але те, що сказав одного разу Парацельс, є для його школи й два століття потому одкровенням і законом. І ось його учні поряд з іншим зіллям із парацельсівської чарівної кухні шанобливо вирощують і плекають його вчення про цілющу силу магніту. Його учень Гельмонт, а після нього Гокленіус, який опублікував у 1608 році цілий підручник «Трактат про магнетичне лікування ран», пристрасно відстоюють, спираючись на авторитет Парацельса, органічну силу зцілення магнітом; таким чином, поряд із офіційною медициною пробивають собі дорогу в часі, як підземні течії, і магнетичні методи лікування. Будь-ким із цих безіменних першопроходців особливих шляхів, ким-небудь із забутих прихильників симпатичного лікування і був, імовірно, запропонований мандрівниці-іноземці той магніт.

Єзуїт Телль, до якого звернувся проїжджий пацієнт, – астроном, а не лікар. Йому не важливо, чи спричиняє магніт цілющу дію при різких болях у шлунку чи ні, його справа – тільки виготовити магніт відповідної форми. Цей свій борг він і виконує. І в той же час він повідомляє своєму другові, вченому докторові Месмеру, про своєрідний випадок. І ось Месмер, завжди ласий до нового, завжди готовий пізнати і випробувати нові методи в науці, просить друга тримати його в курсі результатів лікування. Ледь почувши, що різі в шлунку хворої зовсім припинилися, він наносить пацієнтці візит і дивується швидкому полегшенню, яке відбулося після накладення магніту. Метод його зацікавлює. Негайно ж він вирішує випробувати його. Він доручає Теллю виготовити для себе кілька магнітів подібної ж форми і робить ряд дослідів із іншими пацієнтами, накладаючи підковоподібний намагнічений шматок заліза то на шию, то на серце, але щоразу на хвору частину тіла. І дивна річ, у деяких випадках він на свій власний подив досягає успіху в лікуванні, абсолютно несподіваного, випадкового, особливо у якоїсь дівчини Естерлін [41] Францель Естерлін – одна з пацієнток Ф. Месмера, яка страждала на важку форму істерії, протягом двох років жила в його будинку й зіграла важливу роль у його долі. , яку він вилікував таким чином від судом, і в професора математики Бауера.

Нехитрий лікар відразу широко розкрив би рота й почав хвалитися, що знайшов новий талісман здоров’я – магніт. Справа здається такою ясною, такою простою, слід тільки при судомах й епілептичних припадках вчасно накласти хворому на тіло чарівну підкову, не питаючи, як і чому, – і диво зцілення відбувається. Але Франц Антон Месмер – лікар, людина науки, син нової епохи, який мислить категоріями причинно-наслідкових зв’язків. Його не задовольняє встановлене на око становище, що магніт в цілому ряді випадків допоміг його пацієнтам майже чарівним чином; як серйозний, мислячий лікар саме тому, що не вірить в чудеса, він бажає пояснити собі й іншим, чому цей таємничий мінерал робить такі дива. Після досліду у нього в руках тільки одна підказка для розгадки: багаторазовий цілющий ефект магніту; для логічного висновку йому необхідні й інші ланки – обґрунтування причин. Лише в такому разі нова проблема буде не тільки поставлена перед наукою, але й розв’язана.