Віктор Берестенко - Тарас Шевченко та його доба. Том 1

Листи до Тараса Шевченка. С. 81 – 83.

8 травня Шевченко писав, що з відновленням поштового сполучення разом із насінням джугари він надіслав три «штуки» свого «рукоделья», з них один малюнок – для подарунка А. І. Толстій (це сепія, умовно названа «Т. Г. Шевченко і казахський хлопчик, що грається з кішкою»… та два, назви яких невідомі, – можливо названі Бр. Залеським нижче. Тут же мовиться про три малюнки (ймовірно, це «Сцена из казарм», «Счастливый ловец», «Ловкий продавец»), а також 17 каратауських пейзажів для «Віленського альбому» Я. К. Вільчинського, надіслані імовірно, в другій посилці, згаданій у фрагменті того ж листа, написаного 10 травня. (Листи до Тараса Шевченка. С. 255 – 256.)

Тобто золотом. (Там само. С. 256.)

Там само. С. 85 – 86.

…не черпає щиріше з себе або сміливіше з того, що його оточує, – а ніби приглушує національний ідеал, потужний блиск якого можна відчути в декількох лініях. (Ред.)

Листи до Тараса Шевченка. С. 86 – 87.

Лист І. О. Ускова нині не відомий. (Там само. С. 257.)

Павло Абрамович Овсянников – помічник управителя нижегородської компанії пароплавного т-ва «Меркурій». За освітою архітектор. Шевченко познайомився з Овсянниковим 29.ІХ.1857 р. в Нижньому Новгороді, заприятелював з ним і близько півроку жив у нього… Поет часто і тепло згадував Овсянникова в «Щоденнику». 30.ІХ.1857 р. намалював його портрет… Портрет наклеєно на картон, праворуч унизу на зображенні… – авторська дата й підпис. Зберігається твір у Російському музеї в Ленінграді. В 1858 р. Шевченко передав до Петербурга М. Лазаревському автопортрет. З цього автопортрета Ф. Лазаревський замовив 50 фотокопій. (Шевченківський словник. Т. 2. С. 62).

Олександр Андрійович Катенін (1803 – 1860), генерал-ад’ютант, з квітня 1857 р. змінив В. Л. Перовського на посту командира Окремого Оренбурзького корпусу й оренбурзького й самарського генерал-губернаторів. Лист до Катеніна та його автор невідомі. (Листи до Тараса Шевченка. С. 257.)

Олександр Миколайович Муравйов (1792 – 1863) – декабрист, нижегородський військовий губернатор (з 1856 р.). Один із засновників «Союзу порятунку» й член «Союзу благоденства». В 1825 р. засланий до Сибіру без позбавлення волі і дворянства. Голова губернського комітету по влаштуванню й поліпшенню побуту поміщицьких селян, на відкритті якого він виголосив промову, про яку захоплено відгукнувся у щоденнику Шевченко як про натхненну, християнську вільну промову. Завдяки втручанню Муравйова, коли Шевченку загрожувало повернення до Оренбурга, поетові було дозволено залишитися в Н. Новгороді. Про інтерес поета до діяльності Муравйова свідчать записи в «Щоденнику» від 19 і 20.ІІ.1858 р. (Листи до Тараса Шевченка, с. 267), (Шевченківський словник. Т. 2. С. 16).

Ймовірно, були певні застереження «у верхах» з приводу небажаності появи поета на Україні (Листи до Тараса Шевченка. С. 257).

Там само. С. 87 – 88.

Там само. С. 88.

Анастасія Іванівна Толстая (дівоче прізвище – Іванова; 1817 – 1889) – дружина віцепрезидента петербурзької академії мистецтв Ф. Толстого. З Шевченком познайомилася заочно у 1856 р., коли її чоловік порушив клопотання про звільнення поета. Доручила М. Осипову сповістити про це Шевченка. Осипов виконав доручення, поет відписав йому із заслання. На той час Осипова не було в Петербурзі, і на лист Шевченка відповіла Толстая. Вона висловила сподівання, що поета буде звільнено від солдатчини, разом з чоловіком клопоталася про звільнення Шевченка з заслання та про надання йому дозволу проживати в Петербурзі. В цей час регулярно листувалася з поетом. Відомі 9 листів Толстої до поета і 5 листів поета до Толстої 13.IV.1857 р. влаштувала в Петербурзькій академії мистецтв аматорську виставку і зібрала 500 крб для допомоги поетові. У листах і «Щоденнику» Шевченко називав Толсту «сестрою» і «святой заступницей». На знак вдячності в травні 1857 р. надіслав їй з Новопетрівського укріплення малюнок «Шевченко і казахський хлопчик, що грається з кішкою». Вперше поет зустрівся з Толстою 28.ІІІ.1858 р., на другий день після повернення із заслання до Петербурга. «Сердечнее и радостнее, – записав він у «Щоденнику», – не встречал меня никто и я никого…» Шевченко бував частим гостем Толстих, відвідував їхні літературні вечори. Подарував Толстой офорт «Притча про робітників на винограднику» (Шевченківський словник. Т. 2. С. 272).