Віктор Берестенко - Тарас Шевченко та його доба. Том 1

Біографія Т. Г. Шевченка за спогадами сучасників. С. 24 – 26.

Там само. С. 29 – 30.

Василь Григорович Ширяєв (1795 – рік смерті невідомий) – російський художник. Походив із кріпаків, був відпущений на волю й записаний у Петербурзький живописний ремісничий цех у другій половині 1828 р. Вчився в Арзамаській художній школі академіка О. Ступіна та у рисувальному класі Товариства заохочування художників у Петербурзі. Був одним з відомих на той час майстрів декораційного живопису і виконував внутрішні розписи у приватних та громадських спорудах. П. Енгельгардт 1832 р. законтрактував Шевченка на чотири роки до Ширяєва, щоб мати свого дворового маляра. В 1836 р. Шевченко в числі інших учнів Ширяєва брав участь у розписах Великого <���…> Александринського й Михайлівського театрів у Петербурзі.

Роки навчання у Ширяєва були для Шевченка тяжкими, хоч вони й сприяли освіті й розвиткові його як художника. 1.VII.1857 р. поет записав у «Щоденнику»: «Я был тогда в ученьи у маляра или так называемого комнатного живописца некоего Ширяева, человека грубого и жестокого», а в автобіографії зазначив: «Ширяев был ретивее всякого дьячка-спартанца» (Шевченківський словник. Т. 2. С. 389).

Біографія Т. Г. Шевченка за спогадами сучасників. С. 30 – 31.

Григорій Карпович Михайлов – одноліток і співучень Т. Г. Шевченка в Академії мистецтв.

Корзиночка.

Из воспоминаний Т. Г. Шевченка (запись Г. Г. Честаховского). Киевская старина. 1895. Февраль. С. 139 – 141. – Біографія Т. Г. Шевченка за спогадами сучасників. С. 32 – 33.

Федір Павлович Пономарьов (1822 – 1884) – російський художник-медальєр. Товариш Шевченка часів навчання в Петербурзькій академії мистецтв. Взимку 1839/1840 року Шевченко жив у його майстерні. Пономарьов – автор спогадів про Шевченка (журнал «Русская старина», 1880, кн. 3). У листі до Б. Залеського від 6.VI.1854 р. Шевченко висловив сподівання, що Пономарьов, який працював на гранувальному заводі в Єкатеринбурзі, допоможе замовити печатку для І. Ускова (Шевченківський словник. Т. 2. С. 132).

Петро Іванович Петровський (1813 – 1842) – російський художник, друг Шевченка. Працював копіїстом в Оранієнбурзькому управління палаців. З 1837 р. – учень Петербурзької академії мистецтв. Разом з Шевченком відвідував клас К. Брюллова. Поет часто бував у родині Петровського. В 1841 р. для продовження навчання Петровський поїхав до Рима і там через рік помер. Шевченко згадував про нього в «Щоденнику» та в повісті «Художник». Д. Григорович у 1950 р. у повісті «Безталанне життя» змалював образи Петровського й Шевченка, розповів про сумну долю талановитих людей з народу в царській Росії (Шевченківський словник. Т. 2. С. 104).

Пономарьов в епізоді з гусаком дещо переплутав: художник Петровський дістав золоту медаль у 1839 р. за картину «Ангел приносит пастухам весть о Рождестве Христовом», а не за «Агарь в пустыне». Через два роки Петровський поїхав до Італії, де і помер від сухот у 1842 р. (Примітка складачів «Спогадів…»)

Біографія Т. Г. Шевченка за спогадами сучасників. С. 34 – 35.

Є. П. Кирилюк, Є. С. Шабліовський, В. Є. Шубравський. Т. Г. Шевченко. Біографія. К., 1964. С. 58.

Т. Г. Шевченко в документах і матеріалах. С. 69.

Ян Станіславович Димовський – управитель кирилівського маєтку П. Енгельгардта. Шевченко був деякий час у Димовського за хлопчика до послуг, аж поки його не взяли до двору пана. У поета залишилися про Димовського добрі згадки, він листувався з ним, але ці листи до нас не дійшли (Шевченківський словник. Т. 1. С. 190).

Тарас Шевченко. Повне зібрання творів: в 12 т. Т. 6. С. 15 – 16.

Там само. С. 17 – 18.

Ф. П. Пономарёв. Тарас Григорьевич Шевченко // «Шевченко в воспоминаниях современников». С. 60.

Тарас Шевченко. Повне зібрання творів: у 12 т. Т. 4. С. 241.

Там само. Т. 4. С. 190.

Тарас Шевченко. Документи і матеріали. С. 6.

Шевченко в документах і матеріалах. С. 69 – 70.

Там само. С. 70.

Там само. С. 70 – 71.

Шевченко в документах і матеріалах. С. 71.

Т. Г. Шевченко в воспоминаниях современников. С. 59.

В. В. Ковалёв. Воспоминания о Т. Г. Шевченко // Т. Г. Шевченко в воспоминаниях современников. С. 64 – 65.