Т. Г. Шевченко в документах і матеріалах. С. 73.
Т. Г. Шевченко в документах і матеріалах. С. 74.
Там само.
Там само. С. 76.
Т. Г. Шевченко в документах і матеріалах. С. 76 – 77.
Там само. С. 78 – 80.
Там само. С. 78.
Т. Г. Шевченко в документах і матеріалах. С. 75 – 76.
Т. Г. Шевченко в документах і матеріалах. С. 79.
Там само. С. 78.
Там само. С. 80.
Очевидно, маються на увазі три проблемні напрямки. – Авт.
Тарас Шевченко. Повне зібрання творів: у 12 т. Т. 6. С. 32.
Тарас Шевченко. Повне зібрання творів: у 12 т. Т. 6. С. 32 – 33.
Микола Андрійович Цертелєв (Церетелі) – український і російський фольклорист. Один з перших почав досліджувати і видавати українську народну поезію («Опыт собрания старинных малороссийских песней», СПБ, 1819). Як попечитель Харківського учбового округу допомагав Шевченку (Шевченківський словник. Т. 2. С. 333).
Тарас Шевченко. Повне зібрання творів: у 12 т. Т. 6. С. 33.
Тарас Шевченко. Повне зібрання творів: у 12 т. Т. 6. С. 34.
Складачі збірника «Воспоминаний» уточнюють: «Шевченко предпринял (объявил на него подписку) весной 1844 г.; первый и единственный выпуск, вышедший в конце того же года, заключал шесть эстампов (не «гравюры иглой», как пишет Ковалёв, а офорты): «Дары в Чигирине», «Сватанье», «Судная рада» («Мирская сходка»), «Сказка» («Солдат и смерть»), «В Киеве», «Выдубецкий монастырь».
Т. Г. Шевченко в воспоминаниях современников. С. 65 – 66.
Качанівка – село Борзнянського повіту Чернігівської губернії (тепер селище Ічнянського району Чернігівської області). Шевченко приїхав сюди в травні 1843 р. на запрошення Г. Тарновського і привіз йому свою картину «Катерина», яку той дав згоду купити. Поет прожив тоді у Качанівці недовго. У власникові маєтку – Тарновському – він побачив типового кріпосника (його риси частково відтворив в образі Арновського в повісті «Музыкант» (Шевченківський словник. Т. 1. С. 286). Більш об’ємно матеріал, присвячений взаєминам Т. Г. Шевченка з різними поколіннями численної сім’ї Тарновських, подаватиметься нижче.
Л. М. Жемчужников. Мои воспоминания из прошлого. Вып. І. Изд-во Сабашниковых, 1926. С. 64 – 65. (Примітка М. С. Шагінян.)
Эпизод из ещё не напечатанной в то время поэмы Шевченко «Сон».
Несправедливый выпад против М. О. Микешина и его воспоминаний.
К. Широцкий. Шевченко-художник. // Русский библиофил. 1914. № 1. С. 95. (Примітка М. С. Шагінян.)
Микола Йосипович Осипов (1825 – 1901) – російський художник-портретист, академік Петербурзької академії мистецтв (з 1855 р.). Осипов був близький до родини Толстих. За дорученням Ф. Толстого, в зв’язку з клопотанням про звільнення поета із заслання, листувався з Шевченком (листи Шевченка до Осипова 20.V і 10.ІХ.1856 р. з Новопетрівського укріплення і 23.ХІІ.1857 р. з Нижнього Новгорода та листи Осипова до Шевченка 20.V.1855 р. з Петербурга, ІV – V.1856 р. з Курська і 17.ІІ.1858 р. з Орловської губернії. Через Осипова поет передав А. Краєвському повісті «Варнак» і «Княгиня». Після повернення із заслання Шевченко зустрічався з Осиповим в Петербурзі у Толстих (Шевченківський словник. Т. 2. С. 70).
Тарас Шевченко. Зібрання творів: у 6 т. Т. 5. С. 163.
После смерти Шевченко «друзьями» поэта была сделана хитрая «военная маскировка», чтоб покончить с его прозой и спрятать перед читателями «концы в воду»: было объявлено в печати о распродаже рукописей Шевченко (в пользу его наследников) по цене от 10 до 100 рублей. Ясно, что при тогдашнем культе Шевченко и такой баснословно дешёвой цене они были бы расхватаны коллекционерами, и кое-что проникло бы в печать, несмотря на оговорку «без права печати». Но прошло свыше двух десятков лет, а об этих рукописях, – словно они в воду канули, – ни слуху ни духу, пока их вдруг не обнаружили а архиве Костомарова. Друзья попросту собрали между собой деньги для родственников, дали фиктивное объявление о продаже и спрятали прозу Шевченко «от греха» подальше; так был осуществлён в смягчённом виде план Кулиша «скупить да и сжечь». (Примітка М. С. Шагінян. Мариэтта Шагинян. Собрание сочинений: в 9 т. Т. 8. С. 292.)
Читать дальше
Конец ознакомительного отрывка
Купить книгу