Віктор Берестенко - Тарас Шевченко та його доба. Том 1

Остра брама – міська брама у Вільні з іконою Богородиці, перед якою зазвичай скидали шапки.

Любськ – замок над Вілією. (Примітка Шевченка.)

Тарас Шевченко. Повне зібрання творів: у 12 т. Т. 2. Поезія. 1847 – 1861. С. 153 – 155.

Це той самий В. П. Обручов (1793 – 1866), що згодом став оренбурзьким генерал-губернатором, командиром окремого Оренбурзького корпусу, під «началом» якого Шевченко відбув близько чотирьох років заслання, щоб у «Щоденнику» від 3.ІХ.1857 р. згадати його як «корпусного єфрейтора» «та гнусного єфрейтора». (У Вільні, городі преславнім… Балтійські зорі Тараса. С. 204.)

У Вільні, городі преславнім… Балтійські зорі Тараса. С. 203 – 207.

Підкреслено нами – автори.

Біографія Т. Г. Шевченка за спогадами сучасників. С. 23.

Біографія Т. Г. Шевченка за спогадами сучасників. С. 23 – 24.

Григорій Леонтійович Ткаченко (роки народження і смерті невідомі) – російський архітектор. Старший брат Д. Ткаченка і Ф. Ткаченка. Колишній кріпак. У 1835 році здобув звання некласного художника-архітектора. Знайомий поета з часу навчання у В. Ширяєва. Зберігся лист Шевченка до Г. Л. Ткаченка, написаний у 1841 р. (Шевченківський словник. Т. 2. С. 269).

Денис Леонтійович Ткаченко (н. 1821 р. – рік смерті невідомий) – російський архітектор, академік Петербурзької академії мистецтв (з 1859 р.) Брат Г. Ткаченка і Ф. Ткаченка. Колишній кріпак. З 1835 р. – сторонній учень Петербурзької академії мистецтв. Знайомий Шевченка з часу навчання поета у В. Ширяєва. Від Д. і Ф. Ткаченків Шевченко міг дізнатися про теми, що їх пропонували для роботи учням Академії. (Там само.)

Федір Леонтійович Ткаченко (1819 – 1885) – вчитель малювання в Полтавській гімназії. Колишній кріпак. На початку 30-х рр. працював учнем у артілі В. Ширяєва. В грудні 1834 р. Ткаченка та його братів Якова, Григорія та Дмитра поміщики відпустили на волю. В 1835 – 1842 рр. учився в Академії мистецтв під керівництвом К. Брюллова. 20.V.1842 р. здобув звання вчителя малювання в гімназіях. Шевченко познайомився і подружився з Ткаченком у В. Ширяєва. В 1841 – 1842 рр. жили на одній квартирі. Поет не раз згадував Ткаченка у листах до Г. Ткаченка, Я. Кухаренка й С. Гулака-Артемовського. Збереглися чотири листи Шевченка до Ткаченка з 1860 і 1861 рр. і два – Ткаченка до поета. 1860 р. Ткаченко залишив спогади про Шевченка, уривок з яких опублікований в журналі «Древняя и новая Россия» (1875, № 6) (Там само. С. 270).

У Вільні, городі преславнім… Балтійські зорі Тараса. К., 1980.

Іван Максимович Сошенко (1807 – 1876) – український художник, педагог. Друг Шевченка. Вчився в Петербурзькій Академії мистецтв (1834 – 1838). Шевченко познайомився з Сошенком у 1836 р. у Петербурзі. Сошенко один з перших звернув увагу на художній хист Шевченка. По знайомив його з Є. Гребінкою, В. Григоровичем і О. Венеціановим, а через них Шевченко познайомився з К. Брюлловим, В. Жуковським і Михайлом Вієльгорським, які організували викуп Шевченка з кріпацтва. Деякий час Сошенко і Шевченко жили на одній квартирі. Після закінчення Академії Сошенко оселився на Україні. Шевченко зустрічався з Сошенком у Ніжині в 1846 р. та в Києві в 1859 р. У травні 1861 р. Сошенко супроводив домовину Шевченка до Канева. Про знайомство й приятелювання з Сошенком Шевченко розповів у повісті «Художник», згадував про нього в автобіографії. Сошенко залишив спогади про Шевченка. Їх у запису М. Чалого було опубліковано в журналі «Основа» (1862, травень). Малярські роботи Сошенка – «Портрет бабусі М. Чалого», «Жіночий портрет», «Продаж сіна на Дніпрі», «Хлопчики-рибалки» (1857) – зберігаються в Музеї образотворчого мистецтва в Києві (Шевченківський словник. Т. 2. С. 233).

Степан Осипович Прехтель (н. 1808 р. – рік смерті невідомий) – дворецький П. Енгельгардта. Жорстоко знущався з дворових людей і з Шевченка. В 1837 р., коли Шевченко навчався у В. Ширяєва і відвідував заохочувальні класи Товариства заохочування художників, Прехтель звелів відшмагати його за вільнодумство. Тільки заступництво І. Сошенка та дружини Прехтеля врятувало Тараса від екзекуції (Шевченківський словник. Т. 2. С. 141).

«…Степан Осипович Прехтель был когда-то штаб-лекарем в Курляндском драгунском, теперь уланском полку». (Тарас Шевченко. Повне зібрання творів: у 12 т. Т. 4. С. 303.)