Віктор Берестенко - Тарас Шевченко та його доба. Том 1

Цілинна земля.

Назва кожної з дванадцяти глав, на які поділено Псалтир.

О. Кониський. Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя. Т. 1 – 2. С. 44 – 45.

Там само.

Там само. С. 45 – 46.

З усного переказу Петра Павловича Шевченка та з листа Прокопа Микитовича Шевченка, писаного до мене 21 вересня р. 1893. О. Кониський. Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя. Т. 1 – 2. С. 46 – 47.

Там само.

Автобіографія.

О. Кониський. Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя. Т. 1 – 2. С. 47.

Там само.

Чи до Яблоновських (див. вище, с. 284).

Спогади про Тараса Шевченка. С. 40 – 41.

Тарас Шевченко. Повне зібрання творів: у 12 т. Т. 1. С. 109.

Микита Григорович Шевченко (1811 – 1870) – брат Т. Г. Шевченка. Був добрим теслею і стельмахом, навчав цього ремесла й Тараса. Як старшому братові поет надсилав йому гроші для допомоги рідним: у 1843, 1845 і 1859 рр. гостював у нього. Після зустрічі у 1859 р. Шевченко почав клопотатися про звільнення з кріпацтва братів Микити та Йосипа і сестри Ярини і при сприянні літературної громадськості добився цього. М. Г. Шевченко зустрічав домовину брата Тараса в Києві й супроводив її до Канева. Доглядав могилу поета. Подав важливі відомості дослідникам життя Шевченка (Шевченківський словник. Т. 2. С. 350).

(лат.). За професією.

О. Кониський. Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя. Т. 1 – 2. С. 57 – 59.

Тарас Шевченко. Зібрання творів: у 6 т. Т. 6. С. 196 – 197.

У ті часи у російських панів було в моді розписувати покої al fresco (лат. – настінний живопис).

Двогривеник.

Відомості про перебування Шевченка з паном Енгельгардтом у Варшаві нічим не підтверджуються, натомість відомо, що подібні події відбувалися у Вільні: Тарас міг навчатись у Й. – Б. Лампі, який працював у Вільні з жовтня 1829-го до червня 1830 року. (Михайло Чалий. Життя і твори Шевченка. С. 230.) (Коментар В. Л. Смілянської.)

Йоганн Батіст Лампі (1775 – 1837) – австрійський художник-портретист, працював у Вільно. (Там само. С. 247.)

За вірогідність цього факту може поручитися п. Забіла, близький Шевченків приятель.

Спогади про Тараса Шевченка. С. 48 – 52.

Микола Михайлович Білозерський (1833 – 1896) – український фольклорист і етнограф буржуазно-ліберального напрямку. Брат Василя Білозерського. В статті «Тарас Григорьевич Шевченко по воспоминаниям разных лиц (1831 – 1861 гг.) опублікував свої записи спогадів знайомих Шевченка – В. М. Забіли, В. В. Тарновського (старшого) О. Ф. Сенчила-Стефановського, А. І. Лизогуба, М. М. Лазаревського та ін. У статті є цінні біографічні відомості про Шевченка. Проте вона має й фактичні неточності. (Шевченківський словник. Т. 1. С. 71).

Н. Белозерский. Тарас Григорьевич Шевченко по воспоминаниям разных лиц // Киевская старина. 1882. Октябрь. С. 68 – 69. Біографія Т. Г. Шевченка за спогадами сучасників. С. 22.

Лев Михайлович Жемчужников (1829 – 1912) – художник, відомий серією реалістичних естампів «Живописная Украина», фольклорист і письменник. У родині Жемчужникова поет знаходив співчуття до його тяжкої долі. (Примітка складачів збірки спогадів.)

Біографія Т. Г. Шевченка за спогадами сучасників. К., 1958. С. 7 – 8.

Тарас Шевченко. Повне зібрання творів: у 12 т. Т. 3. Драматичні твори. Повісті. К., 1993. С. 112 – 116, 130.

Йонас Рустемас (Рустем; 1762 – 1735) – литовський художник, за походженням вірменин, автор портретів і жанрових картин. Викладав малювання у Віденському університеті (1798 – 1832). Припускають, що Шевченко вчився у Рустема, відвідував його лекції. Поет згадував про Рустема в листі до Б. Залеського 10.ІІ.1835 р., відмічаючи, що рисунок є основою живопису (Шевченківський словник. Т. 2. С. 186 – 187).

Військовий губернатор Віленської губернії.

У Вільні, городі преславнім… Балтійські зорі Тараса. С. 63.

Мова йде про Віленський університет, який після польського повстання (1830 – 1831) був перетворений на лазарет.

Бакаляври – тут: студенти.