Віктор Берестенко - Тарас Шевченко та його доба. Том 1

Рід Шевченків і Грушівських у Кирилівці дуже давній. На превеликий жаль, недостача до р. 1806 в Кирилівській церкві метрик не дала мені з’ясувати родовід Шевченків з початку роду. Відомо… що на просьбі кирилівців до переяславського єпископа Гарвасія, між підписаними 80 селянами на 10 місці стоїть Грицько Грушівський, а далі є Захар і Євстрат Шевченки. Можливо, що якийсь Грушівський побрався з Шевченківною або Шевченко з Грушівською і став писатись Шевченко-Грушівський. В «Исповедной записи» р. 1806 стоїть Іван Шевченко 64 літ; жінка його Марта; діти: Омелян, Савва, Павло, Григорій; дочки: Домникія, Олена, Домникія». У Григорія – жінка Катерина і дочка їх Катерина. Потім по книгах 1814, 16 і ін. та сама родина пишеться вже Шевченко-Грушівський. У метриках шлюбу Катерини Григорівни і смерті матері її вони записані – Грушівськими. Варфоломій Шевченко теж повідав… що Тарас у школі іменувався Грушівським. Під кінець 20-х рр. остання назва по книгах церковних зникає. З сього можна гадати, що чи не Іван Шевченко, побравшись з Грушівською, був першим з двома родинними йменнями.

Григорій Іванович Шевченко (Грушівський; 1781 – 1825) – батько Т. Г. Шевченка, кріпак. Народився в селі Кирилівці у сім’ї селянина І. А. Шевченка. В 1802 р. одружився з К. Бойко, був письменним. Щонеділі у своїй родині читав жития святых (Мінеї-Четьї) і свого сина Тараса віддав учитися до школи дячка П. Рубана. Після смерті дружини залишився з п’ятьма дітьми і невдовзі (7.ІХ.1823) одружився вдруге з удовою О. Терещенко. Чумакуючи, брав з собою й малого Тараса. Хлопчик побував з ним у Єлісаветграді, Умані та інших містах. Шевченко у 1829 – 1830 рр., ймовірно, намалював портрет батька; у вірші «Якби ви знали паничі» описав його долю…

Катериня Якимівна Шевченко (дівоче прізвище – Бойко; 1783 – 1823) – мати Т. Г. Шевченка, кріпачка. В 1802 р. взяла шлюб з Г. І. Шевченком. Молоде подружжя спочатку жило в Кирилівці, а в 1810 р. переїхало до Моринців і оселилося в хаті висланого до Сибіру кріпака Копія; в кінці 1815 р. сім’я повернулася до Кирилівки. Мати дуже любила малого Тараса. Через усе життя поет проніс найтепліші почуття до неї. На засланні, згадуючи тяжку панщину, він у вірші «Якби ви знали паничі» писав: «Там матір добрую мою // Ще молодую – у могилу // Нужда та праця положила». Поховали К. Я. Шевченко, як вона й заповідала, біля хати в саду. Тепер її могила неподалік від Літературно-меморіального музею Т. Г. Шевченка в селі Шевченковому.

О. Кониський. Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя. Т. 1 – 2. С. 27 – 31.

Року 1892 я був в Кирилівці і оглядував останок того саду і ручаю. Звісно, через більш ніж 70 років не багацько лишилося з того саду; але знати, що дійсне колись сад був добрий. Місцевість зовсім вірно описав Тарас в «Княгині». Місцевість прекрасна.

Тарас Шевченко. Повне зібрання творів: у 12 т. Т. 2. С. 229.

Олександр Олександрович Оболонський (1825 – 1877) – редактор і видавець журналу «Народное чтение», земський діяч на Полтавщині. З Шевченком познайомився в 1858 р. В 1859 – 1862 рр. видавав журнал «Народное чтение». На його сторінках виступали й українські письменники Шевченко, Куліш, Марко Вовчок і Я. Щоголів. Шевченкові поезії друкувалися тут мовою оригіналу і в перекладах М. Курочкіна, Л. Мея, О. Плещеєва. В 1859 р. поет переслав Оболонському збірник своїх творів і листовно запропонував вибрати з нього ті, що, на його погляд, придатні для перекладу російською мовою і для публікації в «Народном чтении». В 1860 р. редакція опублікувала автобіографічний лист Шевченка до редактора журналу. Після закриття журналу Оболонський переїхав на Україну. Працював у Полтаві, Харкові (Шевченківський словник. Т. 2. С. 60).

Смиренна, покірлива.

Здатність, дар.

Пединівка – село Звенигородського повіту Київської губернії (тепер Звенигородського району Чернігівської області). За спогадами В. Г. Шевченка Тарас Шевченко ходив у Пединівку ще дитиною років шести, коли «забажав піти туди, де кінець світу, де небо впирається в землю». Вважають, що він побував у цьому селі в 1828 – 1829 рр., коли був козачком П. Енгельгардта і скрізь їздив за своїм паном.

О. Кониський. Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя. Т. 1 – 2. С. 34.

Варфоломій Гаврилович Шевченко (1821 – 1892) – троюрідний брат і свояк Т. Г. Шевченка (брат поета Йосип, у 40-х рр. ’19 ст. одружився з Мотрею – сестрою Варфоломія). Познайомився з поетом на початку 1844 р. Ще до цієї зустрічі листувався з Шевченком, зокрема писав поетові листи від його брата Микити. Шевченко під час приїзду на Україну 1859 р. побував у нього. Відтоді листування поета з В. Г. Шевченком особливо пожвавилося. Останній допомагав поетові придбати ділянку землі для садиби, викупити його родичів з кріпацтва. Варфоломій до кінця життя наглядав за утриманням могили поета в Каневі. Листувався з шанувальниками таланту поета – В. Гнилосировим, П. Житецьким, А. Красовським та ін. Допомагав Є. Моссаковському, М. Чалому та ін. збирати матеріали до біографії поета. В 1876 р. в львівському журналі «Правда» (№ 1 – 2) надрукував «Споминки про Тараса Григоровича Шевченка». В журналі «Основа» (1862, № 5) М. Чалий опублікував 22 листи поета до В. Г. Шевченка. Збереглося 11 його листів до поета. За зв’язки з польськими повстанцями В. Г. Шевченко у 1864 р. перебував під слідством.