Віктор Берестенко - Тарас Шевченко та його доба. Том 1

Очевидно, про багатотомну працю «Космос» відомого німецького вченого Гумбольдта. (Шевченківський словник. Т. 2. С. 284.)

З поеми А. Міцкевича «Конрад Валленрод». (Там само.)

Дмитро Григорович Кожанчиков (1819 – 12.ХІІ.1877) – російський видавець. Власник книгарні, що була в Петербурзі своєрідним клубом, місцем зустрічі близьких до «Современника» літераторів, художників, артистів, журналістів і вчених, а часом і явкою для революційно-демократичного підпілля… Шевченко познайомився з Кожанчиковим після повернення з заслання… У 1859 – 1860 рр. у книгарні Кожанчикова поширювали квитки на літературні читання в Пасажі, в яких участь брав і Шевченко, тут продавали його книжки і гравюри. Ще 1859 р. Кожанчиков мав намір видати твори поета, але на перешкоді стала цензура. Про це Кожанчиков писав у листі до Шевченка 31.VII.1859 р. І лише 1867 р. Кожанчиков видав найповніший на той час «Кобзар»… (Шевченківський словник. Т. 1. С. 307).

Там само. С. 217.

Український історичний журнал. 1994. № 5, 6.

Наш голос. Львів. 1910. № 1. С. 15 – 16.

Наш голос. Львів. 1910. № 4. С. 179.

Праця. Львів. 1910. № 2 – 3. С. 5, 8.

Праця. Львів. 1909, № 1. С. 6 – 7.

Український історичний журнал. № 5. С. 81.

Не важко зрозуміти, що ці поняття далеко не тотожні.

Український історичний журнал. № 5. С. 80.

Український історичний журнал. С. 80 – 81.

Коротка чітка думка, що висловлює головний зміст, епіграф.

В. Винниченко. Відродження нації. Частина ІІІ. Репринтне відтворення видання 1920 р. К., 1990. С.

З промови Житецького. 1877 (Д. Дорошенко. Огляд української історіографії. С. 176).

Дмитро Донцов. Націоналізм. Львів, 1926. С. 3 – 5.

Енциклопедія історії України. Т. 2. К., 2004. С. 452.

Др. Дмитро Донцов. Дух нашої давнини. Дрогобич, 1991.

Дмитро Донцов. Дух нашої давнини. С. 5 – 8.

Там само. С. 10 – 11.

Юліан Вассиян (1894 – 1953) – політичний діяч та ідеолог українського націоналізму. Д-р філософії (1930). Народився в селі Колоденці (нині Кам’янсько-Бузького р-ну Львівської області). Навчався у Львівському університеті. Під час Першої світової війни та української революції 1917 – 1921 рр. – старшина легіону Українських січових стрільців та Української Галицької армії. Після звільнення з польського табору для військовополонених навчався у Львівському таємному університеті. Один з організаторів і провідних членів групи української національної молоді, а з 1926 р. – її голова. Продовжив навчання в Карловому університеті в Празі та Українському високому педагогічному інституті ім. М. Драгоманова. Як представник групи займався підготовкою конференції українських націоналістів у Берліні (1927), в Празі (1928). На І конгресі українських націоналістів (1929) – заступник голови президії конгресу, голова ідеологічної комісії, обраний до проводу українських націоналістів; ідеологічний референт. По закінченню філософського факультету Карлового університету отримав наукову ступінь доктора філософських наук. Після повернення в Галичину (1930) редагував «Український голос» у Перемишлі. В’язень польських тюрем (1931 – 1935, 1939) та німецького концтабору в Бреці (1944). Після Другої світової війни жив у м. Діллінген (Австрія), а з 1950 р. – у м. Чікаго, США. Автор численних праць, у яких виклав і розвинув філософсько-ідеологічні основи українського націоналізму: «До головних засад націоналізму» (1928). «Ідеологічні основи українського націоналізму» (1929), «Програма виховання в ОУН» (1929), «Одиниця і суспільство» (1957) та ін.

Курсив наш. Зрозуміло, що в середині 30-х рр. головний тодішній ідеолог ОУН не міг вважати, нібито український народ ще не існує. (Автори пропонованої розвідки.)

Пасивне відношення до дійсності.

Поєднання різнорідних, несумісних, суперечливих положень.

Топологічна ознака мовної структури, що виявляється в об’єднанні в межах одного слова кількох морфем (лексичних, словозмінних, словотворних) (Новий словник іншомовних слів. К., 2008. С. 561).

Хроніка. Український культурологічний альманах. К., 2000. № 1. С. 185 – 188.