Віктор Берестенко - Тарас Шевченко та його доба. Том 1

Микола Олександрович Лунін (1789 – 1848) – російський поміщик, двоюрідний брат декабриста М. С. Луніна. Прагнув виконати заповіт брата декабриста М. С. Луніна про звільнення селян-кріпаків (1000 чоловік). За рішенням царського уряду, яке було затверджене Миколою І, цей заповіт визнано недійсним. У 1838 р. в Петербурзі Шевченко намалював портрет Луніна… Твір зберігається в Домі-музеї Шевченка… (Шевченківський словник. Т. 1. С. 370).

Текст «Заповіту», що цитується, складено з огляду на низку сімейних обставин та міркувань, пов’язаних із законами про спадкоємство, зокрема спеціальними юридичними нормами, які в окремих випадках дозволяли відпускати кріпосних селян на волю.

М. С. Лунин. Письма из Сибири. М., 1987. С. 266 – 268.

Поэзия декабристов. Ленинград, 1956. С. 353.

М. Ю. Лермонтов. Полное собрание сочинений: в 4 т. Т. 1. 1948. С. 41 – 43.

Поэзия декабристов. С. 738 – 739.

Див. Шевченко и мировая культура. К 150-летию со дня рождения. 1814 – 1964. М., 1964. С. 3. Доводиться посилатись на передмову цього збірника тому, що видання, за яким цитується наведене висловлення, здійснене на початку двадцятих років ХХ ст. в Одесі, лишилось поза увагою упорядників зібрання творів А. В. Луначарського.

А. В. Луначарский. Собрание сочинений: в 8 т. Т. 2. М., 1964. С. 415.

Там само. С. 54 – 55.

Про І. Ф. Єрофєєва «призабуто» й у шеститомній «Краткой литературной энциклопедии».

А. М. Горький. Собрание сочинений: в 30 т. Т. 30. Письма, телеграммы, надписи. 1927 – 1936. С. 295.

Г. В. Плеханов. Искусство и литература. М., 1948. С. 616.

М. Д. Бернштейн. Українська літературна критика 50 – 70-х років ХІХ ст. К., 1959. С. 14.

М. Д. Бернштейн. Українська літературна критика 50 – 70-х років ХІХ ст. К., 1959. С. 100 – 120.

Там само.

Історія української літератури: у 8 т. К. Т. 4. Кн. 1. К., 1971.

Історія української культури: у 5 т. Т. 1. К., 2001.

Е. С. Шаблиовский. Т. Г. Шевченко и русские революционные демократы. К., 1975. С. 7.

М. Д. Шигарін – чиновник канцелярії київського генерал-губернатора у 1847 р. Пам’ятав, як було заарештовано Шевченка, Костомарова та інших членів Кирило-Мефодіївського товариства. Залишив «Воспоминания киевлян о Шевченко и его времени» (опубліковано у 1880 р. у першому томі журналу «Библиотека западной полосы России», який видавав сам).

Спогади про Тараса Шевченка. К., 1982. С. 169 – 171.

Євген Степанович Шабліовський (1906 – 1983) – український радянський літературознавець, член-кореспондент АН УРСР (з 1934 р.). У 1934 – 1935 рр. очолював Інститут ім. Тараса Шевченка. Основні напрямки наукових досліджень – шевченкознавство, історія української літератури, славістика. Йому належать також праці з питань теорії літератури, загального літературознавства та ін. Один з авторів і членів редколегії восьмитомної «Історії української літератури» (К., 1967 – 1971).

Автор ґрунтовних розвідок про життя і творчість Шевченка. Шабліовський вперше всебічно дослідив ідейні зв’язки й єднання поета з російськими революційними демократами. Найповнішою працею на цю тему є монографія «Т. Г. Шевченко и российские революционные демократы. 1856 – 1861» (М., 1962). Важливе місце в радянському шевченкознавстві посідає монографія Шабліовського «Народ і слово Шевченка» (К., 1961). У книзі «Гуманізм Шевченка і наша сучасність» (К., 1964) автор розкриває джерела та світове значення гуманізму українс ького поета.

У працях Шабліовського висвітлено питання творчого методу Шевченка (реалізм, романтизм), його художнє новаторство, значення Шевченкових традицій для дальшого розвитку української і російської літератури. Ряд досліджень присвячено проблемі інтернаціональних зв’язків української літератури, питанням творчого єднання братніх культур, взаємодіяння української та російської літератури (Шляхами єднання. К., 1965; І. С. Тургенєв і українська дожовтнева література, К., 1968, в співавторстві; «М. О. Некрасов і українська література». К., 1971 та ін.). Він – один із упорядників і редакторів незавершеного «Повного зібрання творів Шевченка (Т. 1, К., 1935), член редколегії та один з редакторів шеститомного повного зібрання творів Шевченка (Т. 3 – 4. К., 1963). Шабліовському належить підготовка текстів і передмов до фототипічних видань рукописної спадщини Шевченка.