Віктор Берестенко - Тарас Шевченко та його доба. Том 1

Іван Іванович Соколов (1823 – 1910) – російський художник, академік Петербурзької академії мистецтв (з 1857 р.). Часто бував в Україні. Автор багатьох картин з життя українського села. Був особисто знайомий з Шевченком. З картини Соколова «Приятелі» Шевченко виконав офорт, який разом з офортом з картини Рембрандта «Притча про робітників на винограднику» у 1859 р. подав до Ради Академії мистецтв з проханням надати йому звання академіка гравюри. Шевченко написав Г. П. Ґалаґанові листа (27.V.1858 р.), рекомендуючи йому Соколова як добру людину і дотепного маляра. 7.IV та 5.V.1858 р. він записав у «Щоденник» про свої відвідини Соколова і знайомство з його замальовками, виконаними на Україні (Шевченківський словник. Т. 2. С. 2280).

Всенародна шана. С. 218 – 222.

Євген Іванович Якушкін (1826 – 1905) – російський етнограф, правник, громадський діяч, молодший син декабриста І. Д. Якушкіна. Він двічі їздив до Сибіру, де зустрічався з батьком і його товаришами, радив їм писати мемуари, які згодом видав; організував допомогу декабристам та їх сім’ям. Книгарня М. М. Щепкіна була одним із центрів поширення нелегальних закордонних видань О. Герцена і М. Огарьова… Шевченко не раз відвідував книгарню… (Тарас Шевченко. Зібрання творів: у 6 т. Т. 5. С. 393 – 394).

Микола Іванович Новиков (1744 – 1818) – російський просвітитель XVIII століття, письменник, видавець сатиричних журналів «Трутень», «Живописець» та інших (Там само. С. 394).

Сергій Григорович Волконський (1788 – 1865) – князь, декабрист, член «Союзу благоденствія» і Південного товариства. Засуджений до смертної кари, потім заміненою 20-річною каторгою, яку відбував у Нерчинських копальнях. З 1835 р. жив на поселенні, спочатку в Петровському заводі, потім у селі Уряковське поблизу Іркутська. За амністією 1856 р. отримав дозвіл повернутися в Європейську Росію. Портрет князя С. Г. Волконського – один із літографованих портретів, видання яких здійснював Є. І. Якушкін. На продаж портрети не йшли. Вони поширювалися між людьми, що користувалися довір’ям господаря (Там само. С. 396).

В тексті «Щоденника» – «полную» (Там само. С. 166).

Т. Л. Щепкина-Куперник. Избранное. М., 1954. С. 32 – 37.

«Задача моей работы, – писала М. С. Шагінян, – дать читателю живой образ Шевченко – творца и мыслителя. Всё то, что стало известным о Т. Г. Шевченко в юбилейные дни 1939 года и обошло все газеты нашего Союза, – всесторонне использованные цитаты, чаще других воспроизводившиеся картины, – в этой работе, по мере возможности, опущено или упомянуто лишь постольку, поскольку без него нельзя было обойтись.

Часть глав сделана целиком на архивном материале…

И то же чувство, та же любовь – ещё через десять лет…

Мариэтта Шагинян. Собрание сочинений: в 9 т. Т. 8. М., 1989. С. 237 – 248.

Там само. С. 240 – 241.

О народности в литературе. // А. С. Пушкин. Полное собрание сочинений: в 10 т. Т. 7. Критика и публицистика. Л., 1978. С. 28 – 29.

Переклади поетичних текстів, під якими не вказано імені перекладача, належать М. Рильському. (Ред.)

А. С. Пушкин. Полное собрание сочинений: в 10 т. Т. 1. Стихо творения. 1913 – 1920. Ленинград, 1977. С 98 – 99.

Максим Рильський. Твори: в 10 т. Т.10. Статті про літературу і мистецтво. К. С. 13 – 23.

А. С. Пушкин. Полное собрание сочинений: в 10 т. Т. 3. С. 7.

А. С. Пушкин. Полное собрание сочинений: в 10 т. Т. 3. С. 15.

Там само. С. 34.

А. С. Пушкин. Полное собрание сочинений: в 10 т. Т. 5. Евгений Онегин. С. 180 – 184.

Лев Иванович Боровиковский (1806 – 1889) – украинский поэт. Родился в дворянской семье, учился в Харьковском университете (1826 – 1830). Был преподавателем истории в гимназиях. Печататься начал в 1828 г. Выступил как автор песен, баллад, дум и басен. Боровиковский был также фольклористом и этнографом, собирал народные песни, пословицы, поверья. Работал над словарём украинского языка. Литературное наследие Боровиковского сохранилось не полностью. Боровиковский – один из первых переводчиков сочинений А. С. Пушкина, А. Мицкевича на украинский язык. (Краткая литературная энциклопедия. Т. 1. Стб. 696).

Максим Рильський. Твори: в 10 т. Т. 10. К. С. 29 – 44.

Максим Рильський. Твори. Т. 10. С. 25 – 28.