Віктор Берестенко - Тарас Шевченко та його доба. Том 2

Григорій Карпович Михайлов (1814 – 1867) – російський художник, учень і послідовник Венеціанова, академік Петербурзької академії мистецтв (з 1855 р.). Вчився разом з Шевченком у К. Брюллова. Автор жанрових картин, портретів, інтер’єрів. Шевченко не раз згадував Михайлова у повісті «Художник» і в « Щоденнику» як свого товариша по Академії й улюбленого учня К. Брюллова. (Там само. Т. 1. С. 404.)

Іван Максимович Скобелєв (1778 – 1849) – письменник реакційного напряму, генерал. Писав у жартівливо-розповідній манері під псевдонімом «Русский инвалид». З 1849 р. – комендант Петропавловської фортеці. Шевченко знав Скобелєва особисто і в листі до Г. Тарновського 26.І.1843 р. писав, що Скобелєв «випросив» у нього картину, намальовану минулого літа. Яка це була картина і де вона тепер, невідомо. В «Щоденнику» 8.VII.1857 р. Шевченко згадував «известного балагура Русского, инвалида Скобелева». (Шевченківський словник. Т. 2. С. 214.)

«Катерина» (полотно, олія), що її намалював Шевченко влітку 1842 р. в Петербурзі… Картину виконано на тему однойменної поеми, яка на той час була вже широко відомою. В живописному полотні художник не прагнув ілюструвати свій власний поетичний твір, а дав темі нове ідейнообразне трактування.

Використавши сюжет поеми, Шевченко намалював видатний твір побутового жанру, вперше в українському образотворчому мистецтві наповнивши його соціально-викривальним змістом. Спираючись на досягнення в живописі брюлловської школи, зокрема перебуваючи ще під впливом романтичних захоплень свого вчителя, він і темою соціальної несправедливості, і утвердженням моральної краси й чистоти простої української дівчини-селянки й елементами правдивої, предметно переконливої зображувальної мови (особливо у трактуванні колоритної фігури діда-ложкаря біля куреня) закладав основи критичного реалізму в українському мистецтві. Картина сповнена глибокого ліризму, палких почуттів і любові до простої людини, співчуття до її страждань. З великою майстерністю в ній відтворено характерний український пейзаж, холоднувате тло якого в контрасті зі світлими і яскравими акцентами в одягу дівчини (білосніжна сорочка, барвиста плахта й червоні фартух і стрічки) посилюють емоційний лад твору. Картина стала одним з найпопулярніших творів українського живопису. Зберігається в Домі-музеї Шевченка. (Там само. Т. 1. С. 284 – 285.)

Тарас Шевченко. Повне зібрання творів: у 10 т. Т. 6. С. 26 – 27.

Микола Михайлович Білозерський (1833 – 1896) – український фольклорист і етнограф ліберально-буржуазного напряму. Брат В. Білозерського. В статті «Тарас Григорьевич Шевченко по воспоминаниям разных лиц (1831 – 1861 гг.), («Киевская старина», 1882, № 10), опублікував спогади знайомих Шевченка – В. М. Забіли, В. В. Тарновського (старшого), О. Ф. Сенчила-Стефановського, А. І. Лизогуба, М. М. Лазаревського та інших. У статті є цінні біографічні відомості про Шевченка. Проте вона має і фактичні неточності. (Шевченківський словник. Т. 1. С. 71.)

Микола Данилович Білозерський (1800 – 1879) – поміщик з Чернігівщини. В 1824 – 1841 рр. – борзненський повітовий суддя. Шевченко познайомився з ним у січні 1847 р. на хуторі Мотронівці, тоді ж побував на його хуторі Миколаєві під Борзною. В «Щоденнику» 22.І.1858 р. поет так згадував про Білозерського: «Этот филантроп-помещик так оголил своих крестьян, что они сложили про него песню… Бодай же його побила // Лихая година… Наивное, невинное мщение!» (Шевченківський словник. Т. 1. С. 71.)

Хроніка 2000. 1997. С. 127 – 128.

Прикра помилка: йдеться про лист, написаний роком пізніше, про який вже йшлося. Див.: Тарас Шевченко. Повне зібрання творів: у 10 т. Т. 6. С. 26 – 27.

Дружина Григорія Тарновського, уроджена Алексєєва, померла в грудні 1853 р. в один день з чоловіком.

Сучасне шевченкознавство не володіє фактами, які підтверджували б перебування поета у Варшаві.

«Жизнь Куліша» – це автобіографія письменника… хоча її авторство для читачів було таємницею.

Шевченко, українофіли й соціалізм // М. П. Драгоманов. Вибране («…мій задум зложити очерк історії цивілізації на Україні».). К., 1991. С. 344 – 346.

Шевченко, українофіли й соціалізм // М. П. Драгоманов. Вибране. С. 30 – 32.

Cергей Щёголев. История «украинского» сепаратизма. М., 2004. С. 48 – 49; С. Н. Щёголев. Украинское движение, как современный этап южнорусского сепаратизма. Киев, 1912.