Віктор Берестенко - Тарас Шевченко та його доба. Том 2

Олександр Олександрович Навроцький (1823 – 1892) – український громадський і культурний діяч революційно-демократичного напряму, поет і перекладач. У 1847 р. закінчив філософський факультет Київського університету. Під впливом свого двоюрідного брата М. Гулака вступив до Кирило-Мефодіївського товариства, приєднавшись до його революційно-демократичного крила. Виступав за встановлення в майбутній республіці народного правління. Шевченко познайомився з Навроцьким навесні 1846 р. у Києві, бачився з ним під час зустрічей з членами Кирило-Мефодіївського товариства. Навроцький захоплювався творами Шевченка, поширював списки їх. В 1847 р. Навроцького заарештовано і засуджено до 6-місячного ув’язнення, яке відбував у Вятці. З лютого 1848 р. переведений на заслання в Єлабугу. Потім у різний час жив у Петербурзі, Темір-Хан-Шурі (тепер м. Буйнакськ Даг. АРСР), в Єревані, Миколаєві та інших містах.

На поетичній творчості Навроцького позначився вплив Шевченка. Ремінісценції з Шевченкового «Заповіту» є у вірші Навроцького «Остання воля», надрукованому в журналі «Основа» (1861, № 8). На смерть Шевченка відгукнувся віршами «То не стогне вітер в полі» та «Не втихомирилась душа», обидва – в журналі «Основа», 1861, № 6).

Не виключено, на наш погляд, що в такий спосіб член Товариства Андрузький мав на меті полегшити долю арештованого першим М. І. Гулака.

Опанас Васильович Маркович (1822 – 1867) – український фольклорист і етнограф. Чоловік письменниці Марко Вовчок. Під час навчання в Київському університеті (закінчив у 1846 р.) зустрічався з Шевченком у О. Навроцького. В 1847 р. за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві та за знайдені під час обшуку «стихи возмутительного содержания», зокрема поему Шевченка «І мертвим, і живим…», Марковича вислали до м. Орла. Після великої перерви, наприкінці 1858 р., Маркович листовно відновив зв’язок з Шевченком (лист про літературні справи Марка Вовчка), а з квітня 1859 р. у Петербурзі відновилися й їхні безпосередні зустрічі. У квітні 1861 р. Маркович організував у Петербурзі концерт, присвячений пам’яті поета. Зібрані кошти передані родичам Шевченка. (Шевченківський словник. Т. 1. С. 383.)

Шевченківський словник. Т. 1. С. 344 – 346.

Шевченківський словник. Т. 1. С. 347 – 348.

Шевченківський словник. Т. 1. С. 349.

Листи до Тараса Шевченка. К., 1993. С. 45.

Кирило-Мефодіївське товариство: у 3 т. Т. 3. С. 34.

Василь Васильович Тарновський (старший, 1810 – 1866) – український поміщик, громадський діяч. Знайомий Шевченка. В 1826 р. закінчив Ніжинський ліцей князя Безбородька, де вчився разом з М. Гоголем і дружив з ним, а потім Московський університет. Після смерті дядька Г. Тарновського у 1853 р. одержав у спадок села Потік і Качанівку і віддався культурно-освітній діяльності. Тарновський належав до ліберально-поміщицьких кіл, які виступали за звільнення селян від кріпацтва за викуп. Брав участь у підготовці селянської реформи 1861 р. Шевченко познайомився з Тарновським у 1845 р. в Потоці. Разом з М. Костомаровим і В. Білозерським бував у Тарновського і в Києві. Тарновський знав і цінував поезію Шевченка, цікавився його долею. Шевченко підтримував зв’язки з родиною Тарновських, не раз бував у них у Петербурзі. (Шевченківський словник. Т. 2. С. 254.)

Григорій Степанович Тарновський (1788 – 1853) – український поміщик, дядько В. Тарновського (старшого). В своєму маєтку в Качанівці зібрав велику бібліотеку, створив картинну галерею. В різний час у нього бували М. Гоголь, М. Глинка, С. Гулак-Артемовський, Л. Жемчужников, М. О. Максимович, М. Маркевич, В. Штернберг та інші діячі культури. Шевченко познайомився з Тарновським у 1839 р. в Петербурзі. В 1843 р. гостював у нього в Качанівці, в 1845 р. – в Потоці. На замовлення Тарновського художник виконав кілька малярських творів (зокрема «Катерину»), листувався з ним. Спостереження Шевченка над побутом Качанівки дали йому матеріал для написання антикріпосницької повісті «Музыкант», в якій він вивів Тарновського під іменем поміщика Арновського. (Там само. С. 254.)

Біографія Т. Г. Шевченка за спогадами сучасників. К., 1958. С. 36.

Яків Васильович Тарновський (1825 – 1913) – український поміщик, брат В. Тарновського (старшого).

В листі від 23.ХІІ.1860 р. Шевченко просив Тарновського взяти на роботу до свого маєтку Варфоломія Григоровича Шевченка, але без наслідків. (Шевченківський словник. Т. 2. С. 254.)