Віктор Берестенко - Тарас Шевченко та його доба. Том 2

Так завжди буває (лат.). М. П. Драгоманов. Вибране. С. 340 – 341.

Так, напр., у листі «До Основ’яненка» читаємо: «Поборовся б з кацапами». А внизу стоїть «Поборовся б з москалями (з власн. рукоп. Шевченка)». «З кацапами – чиє ж це слово? Чи Шевченкове, чи львівських видавців? Таких примірів немало.

Два слова й про це женевське видання. Назване воно «Кобзарь Тараса Шевченка. Частина перша» (Женева, печатня «Громади», 1878). Видання це ще менше може замінити потрібний порядний збір творів Шевченка. Назначено воно, як кажуть, «для цілі «пропаганди» і в нього вибране саме «нецензурне» з «Кобзаря» вже без усякого часового порядку, так що в кінці в читача стає дуже темно об тім, що справді думав Шевченко, хоч би й про віру: бо напр., на стор. 80 Шевченко хоче «люльки з кадил закуряти», а на стор. 114 сердиться на тих земляків, що кажуть: «Нема ні пекла, ані раю!»

П’єса Н. Кукольника.

Софія Олександрівна Закревська (1798 – рік смерті невідомий) – російська письменниця, знайома Шевченка. Сестра П. Закревського та В. Закревського. Познайомилася з Шевченком улітку 1843 р. в Мойсівці і зустрічалася з ним, коли поет відвідував Березову Рудку. (Шевченківський словник. Т. 1. С. 228.)

Яків Петрович де Бальмен (1813 – 1845) – український художник-аматор, офіцер. Загинув на Кавказі. Шевченко познайомився з Бальменом 29.VI.1843 р. в селі Мойсівці. Бував у Бальменів у селі Линовиці. Пізніше вони не раз зустрічались. Бальмен і М. Башилов виконали по 39 ілюстрацій, заставок, кінцівок і заголовних літер до рукописного «Кобзаря» Шевченка (1844). Цю збірку Бальмен 20.VII переслав В. Закревському для передачі Шевченкові. Бальмен, зокрема, ілюстрував поеми «Гайдамаки» та «Гамалія». Шевченко присвятив йому поему «Кавказ». (Там само. С. 65.)

Віктор Олександрович Закревський (1807 – 1858) – український поміщик, один із власників села Березової Рудки. Брат П. Закревського і С. Закревської. Ротмістр у відставці. Організатор і «старійшина» «товариства мочемордія», яке, за словами І. Франка, сприймалося як елементарна, часто цинічна реакція «проти усієї тієї фальші шляхетсько-панського життя, що виробилася віками, та особливо при кінці XVIII і на початку ХІХ ст. дійшла до найвищого ступеня…» (І. Франко. Король балагулів // Записки Наукового товариства імені Шевченка. 1904. Т. 57, С. 19). Шевченко познайомився з Закревським 29 або 30 червня 1843 р. на балу у Т. Волховської. Нерідко бував у нього, листувався з ним. У грудні того ж року на згадку про знайомство він намалював портрет Закревського. На портреті праворуч унизу дата й авторський підпис: «1843. Декабря в ночи. Т. Шевч.». Твір зберігається в Домі-музеї Шевченка. (Шевченківський словник, Т. С. 228.)

Шевченківський словник. Т. 1. С. 106.

Там само. Т. 3. С. 200 – 303.

Там само. Т. 2. С. 304 – 308.

Там само. С. 105.

Шевченківський словник. Т. 2. С. 105 – 106.

Шевченківський словник. Т. 2. С. 107 – 108.

Там само. С. 43.

Шевченківський словник. Т. 2. С. 103 – 104; Кирило-Мефодіївське товариство: у 3 т. Т. 2. К., 1990. С. 198 – 200.

Т. Г. Шевченко вводить слідство в оману. Про ілюстратора його віршів відомо таке: «Башилов Михайло Сергійович (1821 – 1870) – художник-ілюстратор. Закінчив Харківський університет. Т. Г. Шевченко познайомився з ним 1843 р., ймовірно в Линовищі. Башилов разом з Я. П. де Бальменом ілюстрував рукописного «Кобзаря» Шевченка (1844); кожний з них виконав по 39 ілюстрацій: заставок, кінцівок і заголовних літер. На першій сторінці книжки Башилов намалював портрет Шевченка.

Шевченківський словник. Т. 2. С. 324 – 328.

Там само. С. 310 – 324.

Там само. С. 324.

Шевченківський словник. Т. 2. С. 304 – 308. – (Курсив авт.)

Там само. С. 332 – 333.

Дмитро Миколайович Ісаєв (1790 – 1848) – комендант Орської фортеці, полковник, згодом генерал-майор. В Орській фортеці служив з 1830-х рр. Шевченко познайомився з Ісаєвим у червні 1847 р., коли прибув до Орської фортеці. Комендант ставився до опального поета співчутливо, зокрема дозволив йому жити на приватній квартирі. (Шевченківський словник. Т. 1. С. 259 – 260.)

Нижче автор сам уточнює наведене положення.