Віктор Берестенко - Тарас Шевченко та його доба. Том 2

Зеленка (Зельонка) Михайло Тадейович (в чернецтві Кандид, 1797 – 1860) – польський політичний засланець, ксьондз оренбурзької римсько-католицької церкви. Після польського визвольного повстання 1830 – 1831 рр. його за «участь у зловмисних намірах польських бунтівників» 1833 р. заслали в Оренбурзьку губернію. Тут він жив до кінця життя. Шевченко познайомився з ним у 1849 – 1850 рр. Поет поважав Зеленку і довіряв йому. В листуванні прихильно називав його «отець-префект». (Шевченківський словник. Т. 1. С. 240.)

Олексій Пилипович Чернишов (1824 – 1863) – російський художник, академік Петербурзької академії мистецтв (з 1860 р.). Автор жанрових картин. Познайомився з Шевченком, очевидно, ще навчаючись в Академії мистецтв. Зустрічався з ним в Оренбурзі в червні 1847 і 1849 – 1850 рр. Відомі три листи до поета. Листи Шевченка (зокрема, 24.Х.1847 р. і 7.ІІІ.1850 р.) не збереглися. Шевченко переслав через Чернишова до Петербурга кілька клопотань про полегшення свого становища на засланні. Шевченко згадував Чернишова в листі до М. Лазаревського 20.ХІІ.1847 р. Чернишов створив малюнок «Т. Г. Шевченко серед польських політичних засланців». (Там само. Т. 2. С. 339.)

Людвік Зигмунтович Турно (1805 – рік смерті невідомий) – рядовий 3-го лінійного батальйону Окремого Оренбурзького корпусу, польський політичний засланець. Син учасника польського визвольного повстання 1830 – 1831 рр. В 1848 р. за намір приєднатися до краківських повстанців його віддано в солдати й заслано до Оренбурзького корпусу. В 1849 – 1850 рр. познайомився з Шевченком, в 1851 р. під час Каратауської експедиції вони жили в одному наметі. В цей час Шевченко змалював Турно. Разом з українським поетом і польськими засланцями Турно зображений на малюнку О. П. Чернишова. В 1853 – 1856 рр. поет тепло згадував Турно в листах до Б. Залеського. В 1859 р. у чині поручика Турно увільнено від служби. (Шевченківський словник. Т. 2. С. 283.)

Документально причина нового ареста Шевченко (в апреле 1850 г., в Оренбурге) доныне не установлена. В возникшем в это время следственном «деле» никакого письменного доноса нет. Арестован он был в ночь с 22 на 23 апреля, содержался на главной гауптвахте, причём ни в одном документе не было сказано, за что состоит под арестом. 12 мая Шевченко был освобождён из-под ареста и затем отправлен в Орскую крепость; вдогонку командир корпуса Обручев шлёт строжайшее предписание командующему 5-м батальоном (в Орской крепости) об усилении надзора за Шевченко, за его поведением и особенно – перепиской… Ничего по-прежнему не говорится о причине, вызвавшей все эти меры, – и перевод в Орскую крепость, и усиленный надзор. Только 23 мая 1850 г. (спустя месяц после ареста Шевченко) направляет Обручев рапорт за № 353 в Петербург военному министру Чернышеву с изложением происшедшего, но всё-таки в довольно заувалированной форме: «Ныне мне сделалось известным, что будто бы означенный рядовой Шевченко ходит иногда в партикулярной гражданской одежде, занимается рисованием и составлением стихов… После этого началось расследование в Петербурге, послали следователя в Орскую крепость, стали изучать изъятые у Шевченко письма… При этом несомненно, что в своём рапорте министру Обручёв сразу же основательно покривил душой, когда написал: «Ныне мне сделалось известным…» (Примітка редакторів збірника.)

Михайло Семенович Александрійський (народився 1810 р. – рік смерті невідомий) – чиновник Орської прикордонної комісії. У 1833 р. закінчив медичний факультет Казанського університету. Шевченко познайомився з ним 1847 р. в Орському укріпленні, бував у Александрійського, користувався його допомогою, листувався з ним. З їхнього листування зберігся лист Александрійського до поета від 16.VIII.1848 р. Найчастіше вони зустрічалися у 1849 – 1859 рр. (Шевченківський словник. Т. 1. С. 31.)

Володимир Петрович Обручов (1793 – 1866) – оренбурзький генерал-губернатор, командир Окремого Оренбурзького корпусу (1842 – 1851), генерал від інфантерії. Почав службу 1805 р., брав участь у битвах проти Наполеона І, у Російсько-турецькій війні 1828 – 1829 рр. та в придушенні польського визвольного повстання 1830 – 1831 рр. Близько чотирьох років заслання Шевченка (1847 – 1851 рр.) припало на час губернаторства Обручова. На прохання поетових друзів Обручов погодився включити Шевченка до складу Аральської описової експедиції, після повернення експедиції дозволив йому малювати в Оренбурзі. Донос прапорщика М. Ісаєва докорінно змінив ставлення Обручова до Шевченка. За його наказом Шевченка вдруге заарештували, відправили до каземату Орської фортеці, а потім – до Новопетровського укріплення. В «Щоденнику» 3.ІХ.1857 Шевченко назвав Обручова «гнусным ефрейтором». (Шевченківський словник. Т. 1. С. 61.)