Віктор Берестенко - Тарас Шевченко та його доба. Том 2

Логвин Іванович Федяєв (1794 – ?) – командир першої бригади 23-ї піхотної дивізії Окремого Оренбурзького корпусу, генерал-майор. За спогадами К. Герна і Е. Нурдатова Федяєв прагнув полегшити долю Шевченка, сприяв його заняттям живописом. У 1848 р., коли Федяєв прибув до Раїму, він привіз Шевченкові набір фарб. (Шевченківський словник. Т. 2. С. 300.)

Раїм – укріплення на р. Сирдар’ї, засновано 1847 р., ліквідовано 1854 р. (тепер на цьому місці рибальське селище. (Там само. C. 154.)

Там само. С. 52.

Олексій Іванович Макшеєв (1822 – 1892) – російський географ, дослідник Середньої Азії. Був близький до гуртка петрашевців. Брав участь як офіцер в Аральській описовій експедиції. До цієї експедиції включено й Шевченка. Протягом кількох місяців Шевченко жив разом з Макшеєвим. Між ними встановилися дружні взаємини. У кінці жовтня – на початку листопада 1848 р. Макшеєв залишив експедицію й виїхав до Оренбурга. 26.ІІІ.1849 р. поет написав йому теплого листа. В 1860 р. вони зустрічалися в Петербурзі. В родині Макшеєвих був зошит-альбом з віршами й малюнками Шевченка (не зберігся). Макшеєв – автор спогадів про Шевченка. В Paїмі між 19.V і 25.VI.1848 р. Шевченко виконав акварельний портрет Макшеєва. Про це Макшеєв згадував у книжці «Путешествия по киргизским степям и Туркестанскому краю» (СПБ, 1896). Він писав, що твір не був завершений, і тому пізніше його домальовував О. І. Чернишов – брат художника О. П. Чернишова. До 1920 р. портрет зберігався в родині Макшеєвих. Де він тепер – невідомо. (Шевченківський словник. Т. 1. С. 376.)

Юхим Матвійович Матвєєв – підполковник Уральського козачого війська. У 1847 – 1850 рр. – офіцер для особливих доручень при командирі Окремого Оренбурзького корпусу. Шевченко познайомився з Матвєєвим у 1847 р. одразу після прибуття до Оренбурга. Впливовий офіцер – син простого козака – прагнув полегшити службу поета в Орській фортеці. При сприянні Матвєєва його призначено до Аральської описової експедиції (1848 – 1849). Перебуваючи у Раїмському укріпленні, Шевченко повсякденно зустрічався з Матвєєвим, який кілька місяців виконував обов’язки начальника укріплення. Їхні добрі взаємини тривали і в Оренбурзі восени-взимку 1849 – 1850 рр. Увагу Матвєєва поет відчував і в Новопетровському укріпленні. Матвєєв не раз згадується в листах Шевченка. (Шевченківський словник. Т. 1. С. 386.)

Олександр Трохимович Богомолов – поручик 4-го лінійного батальйону Окремого Оренбурзького корпусу. Допомагав організувати роботу Аральської описової експедиції 1848 – 1849 рр. В 1848 р. – начальник Кос-Аральського форту, 1849 р. – командир роти, до якої був зарахований Шевченко під час Аральської експедиції. За спогадами Е. Нудатова, Шевченко зустрічався з Богомоловим і в неофіційній обстановці. (Там само. С. 77.)

На стор.18 цитованого тексту вміщено чорно-біле зображення акварелі Т. Г. Шевченка «Місячна ніч на Кос-Аралі».

Томаш Вернер (Хома) – польський політичний засланець. За поширення антиурядової літератури й підбурювання ремісників до повстання Вернера у 1844 р. віддано рядовим в Окремий Оренбурзький корпус. З 1849 р. – унтер-офіцер. З 1859 р. – офіцер. Шевченко познайомився з Вернером в Орській фортеці перед початком Аральської описової експедиції. В цій експедиції Вернер брав участь як геолог. Під час плавання 1848 – 1849 рр. на шхуні «Константин» вони здружилися, жили в одній каюті, а між плаваннями – в одній кибитці. Дружні відносини підтримували й в Оренбурзі, де разом опрацьовували матеріали експедиції. Шевченка і Вернера зображено на малюнку О. П. Чернишова «Т. Г. Шевченко серед польських засланців». Поет згадував Вернера в листах до Б. Залеського 6.VI.1854 р. і 10.ІІ.1855 р. Очевидно, Шевченко листувався з Вернером, але їхні листи не збереглися. В 1849 р. в Оренбурзі Шевченко виконав портрет Вернера… Оригінал не знайдено. В Домі-музеї Т. Г. Шевченка зберігається фотографія портрета. (Шевченківський словник. Т. 1. С. 111.)

Броніслав Залеський (1820 – 1880) – польський історик і художник, діяч польського визвольного руху. В 1838 р. – член таємного студентського руху при Дерптському (Тартуському) університеті. Майже два роки був в ув’язненні, потім висланий під нагляд поліції до Чернігова. В 1845 р. повернувся на батьківщину і жив у Вільні. За конспіративну діяльність та зв’язки з польськими революційними гуртками в 1846 р. заарештований і в 1848 р. засланий рядовим до Окремого Оренбурзького корпусу. Разом з З. Сєраковським входив до революційного гуртка польських політичних засланців. У 1853 р. дістав чин прапорщика; у 1856 р. служив в редакційних комісіях (у Мінську та Москві) по підготовці селянської реформи 1861 р. В 1860 р. емігрував з Росії до Франції. В 1863 р. допомагав закупити зброю для учасників польського визвольного повстання 1863 – 1864 рр. Співробітничав в емігрантських виданнях. З Шевченком познайомився і заприятелював у листопаді 1849 р. в Оренбурзі. Як художник Залеський був прикомандирований допомагати Шевченкові завершувати малюнки, що їх поет виконав під час Аральської описової експедиції. В 1851 р. вони разом брали участь у Каратауській експедиції. У цей час український митець намалював Залеського на картині «Шевченко серед товаришів»… З 1853 р. листувалися. Збереглося 16 листів Шевченка до Залеського і 11 Залеського до поета. Шевченко надсилав Залеському свої малюнки і Залеський, бажаючи матеріально допомогти поетові, продавав їх. Востаннє вони зустрілися у 1859 р., коли Залеський у службових справах приїздив до Петербурга. В статті «Польські вигнанці в Петербурзі»… Залеський присвятив низку сторінок Шевченку. В Парижі 1865 р. видав французькою мовою альбом офортів «Життя киргизьких степів», де відтворив кілька малюнків Шевченка. Примітки Залеського до листів Шевченка опублікував І. Франко. (Шевченківський словник. Т. 1. С. 228 – 229.)