Віктор Берестенко - Тарас Шевченко та його доба. Том 2

Один з псевдонімів Б. Д. Грінченка.

Див.: Шевченківський словник. Т. 2. С. 247.

Там само. Т. 1. С. 103.

Там само, с. 171.

«Друг» – літературно-публіцистичний і науковий журнал-двотижневик, заснований як орган москвофільської студентської організації «Студентський кружок». Видавався 1874 – 1877 рр. у Львові. Публіцистичні листи М. Драгоманова до редакції та поява в редколегії І. Франка й М. Павлика (липень 1876 р.) зміцнили демократичні тенденції «Друга», і з першого півріччя 1877 р. він виходив як революційно-демократичний журнал. Ідейне обличчя і спрямування «Друга» найяскравіше відображав відділ белетристики. В критично-наукових матеріалах журналу порушувалися питання суспільної ролі літератури, науки, преси, значення творчості Т. Шевченка й усної народної творчості тощо. Друкувалися твори українських, російських і зарубіжних літераторів – І. Франка, М. Чернишевського, М. Лермонтова, Г. Успенського, М. Салтикова-Щедріна, Г. Гейне, Е. Золя, Г. Флобера та ін., наукові праці, матеріали з історії, етнографії, звіти про діяльність студентських товариств, бібліографії. Після арешту І. Франка і М. Павлика у 1877 р. журнал перестав видаватися. (Енциклопедія історії України. Т. 2. К., 2004. С. 468. «Наведені статті М. П. Драгоманова опубліковано в журналі «Друг» 1875 – 1876 рр. Передруковані з помітками І. Франка… Подаються за публікацією І. Франка. (М. П. Драгоманов. Літературнопубліцистичні праці. Т. 1. С. 513.)

Один з псевдонімів М. П. Драгоманова.

М. П. Драгоманов. Літературно-публіцистичні праці. С. 397 – 401.

У майбутньому (лат.). – Ред.

Так званих (франц.). – Ред.

Хрия (греч. Chreia) – речь, рассуждение, составленное по заданным правилам. (Толковый словарь русского языка. Т. 4. М.: 1940. С. 1190.)

Див.: Шевченківський словник. Т. 2. С. 173.

«Народ», 1894, № 5. С. 77.

М. Драгоманов. На увагу українолюбцям у Росії. // Народ. 1890, № 10. С. 153.

Микола Васильович Гербель (1827 – 1883) – російський поет, перекладач і видавець. Познайомився з Шевченком 1846 р. в Ніжині, коли був на другому курсі ліцею, згодом зустрічався з ним в Петербурзі. Шевченко написав Гербелю в альбом (1846) початок свого вірша «Гоголю» і подарував йому (1860) автограф вірша «Л.» («Поставлю хату і кімнату»)… Гербель вмістив у журналі «Библиотека для чтения» (1856) свій переклад вірша «Думка» («Нащо мені чорні брови»), що був першим опублікованим російською мовою перекладом з Шевченка. Поет прочитав його в Новопетрівському укріпленні й у листі 22.IV.1857 р. просив Маркевича подякувати Гербелю. З кінця 1850 р. Гербель активно перекладав твори Шевченка. В 1860 р. видав за своєю редакцією «Кобзарь» Тараса Григорьевича Шевченка в переводе русских поэтов», де зібрав переклади О. Плещеєва, М. Михайлова, М. Курочкіна, В. Крестовського, Л. Мея, а також умістив 11 своїх перекладів («Тополя», «Перебендя», «Тарасова ніч», «Катерина», «Доля», «Не додому вночі», «Пустка», «Заворожи мене, волхве») та ін. і бібліографію опублікованих на той час творів Шевченка й російських перекладів, яку сам склав. Примірник книжки з написом «Тарасу Григоровичу Шевченкові від шанувальників його таланту від перекладача та видавця його творів Миколи Гербеля» подарував авторові… У доповненому й доопрацьованому вигляді перевидав цей «Кобзар» 1869 і 1876 рр. Усього переклав 18 творів Шевченка, зокрема, поему «Гайдамаки», балади та ліричні вірші. Багатьом перекладам Гербеля властиве недоречне «облітературювання стилю й віршової техніки оригіналу або штучна підробка під «народність». «Кобзар» за редакцією Гербеля, незважаючи на художню нерівноцінність зібраних у ньому перекладів, був протягом ХІХ – початку ХХ ст. одним з основним джерел знайомства російських читачів з поезією Шевченка». (Шевченківський словник. Т. 1. С. 152 – 153.)

Я думав і думаю, що, з маленькою зміною фраз, великі психологічні драми Шекспіра, як «Гамлет», «Макбет», «Лір», «Отелло» можна і слід давати нашим мужикам читати і грати перед ними, і завше плачу, чому Кропивницький і Заньковецька не попробували грати, наприклад, «Гамлета» в перекладі Старицького.

Розрізнені члени (лат.). – Ред.

На свій захист (лат.). – Ред.

Виділено нами. – Автори.