Збереглося 9 листів Шевченка до В. Рєпніної та 18 листів княжни до поета. (Прим. редакції.)
У перекладі на українську мову. – Авт.
Правильно: Мойсівка – маєток Т. Г. Волховської на Полтавщині – місце «вільних зустрічей» верхів тодішнього поміщицтва України.
П. Дуніним-Борковським.
Імовірно, йдеться про записку Шевченка від 8 – 10 червня 1844 року.
Михайло Чалий. Життя і твори Тараса Шевченка. С. 34.
Тарас Шевченко. Зібрання творів: у 6 т. Т. 6. С. 214.
М. Горький. Собрание сочинений: в 30 т. Т. 27. М., 1953.
Іван Франко. Твори: в 20 т. Т. 15. С. 118.
Біографія Т. Г. Шевченка за спогадами сучасників. С. 41.
Там само.
Роберт Бернс.
Т. Г. Шевченко був добре обізнаний з творчістю найбільшого російського поета Олександра Сергійовича Пушкіна, знав і щиро шанував його.
Пантелеймон Куліш. Переднє слово до громади. Погляд на українську словесность. Вибрані твори. К., 1969. С. 514 – 516.
Павло Тичина. Твори в двох томах. Т. 1. К., 1976. С. 59.
К. Маркс и Ф. Энгельс. Письма. М.: Соцэкгиз. 1931. С. 384.
Шевченко и мировая культура. К 150-летию со дня рождения. 1814 – 1964. М., 1964. С. 11 – 23.
Шевченко – поэт-новатор. С. 68 – 95.
Живописное наследие Т. Г. Шевченко. С. 96 – 112.
Поэтический стиль Т. Шевченко в мировой поэзии. С. 113 – 132.
Шевченко и Россия. С.133 – 156.
На путях к мировому признанию.
Є. П. Кирилюк. Т. Г. Шевченко. Життя і творчість. К., 1959. С. 77.
У своїх автобіографічних творах Микола Іванович Греч не згадав про ставлення до творів Т. Г. Шевченка. Автор післямови до виданих у 1990 р. спогадів Греча наводить показове місце з рецензії на перше видання його спогадів: «Хотя Греч был писатель и журналист, его записки меньше всего дают сведения о ходе и судьбах литературы». («Записки о моей жизни». С. 349.)
Тарас Шевченко. Повне зібрання творів: у 12 т. Т. 1. Поезія. 1837 – 1847. К., 1990. С. 63.
Див.: Іван Франко. Олександр Степанович Афанасьєв-Чужбинський // Твори: в 20 т. Т. 17. К., 1955. С. 465 – 471, а також «Історія української літератури ХІХ ст.».
Шевченко в воспоминаниях современников. М., 1962. С. 77.
Критика. Березень-квітень, 2010.
Саме так прагнули бачити селяни пам’ятник своєму народному поетові.
Іван Франко. Твори: у 20 т. Т. 17. С. 7.
Іван Франко. Твори: у 50 т. Т. 27. С. 297.
Про народного поета Шотландії див.: І. П. Симоненко. Поезія Роберта Бернса.
Іван Франко. Твори: у 50 т. Т. 28. С. 388.
Іван Франко. Твори: у 50 т. Т. 34. С. 388.
Там само. Т. 27. С. 305.
Іван Франко. Твори: у 50 т. Т. 34. С. 388.
Там само. Т. 41. С. 183.
Раніше наводився більш переконливий, побудований на незаперечних фактах, аналіз справжньої освіченості Шевченка, який доводить легковажність подібних вражень осіб, які дивились на поета з висоти знань, здобутих у різного роду дворянських учбових закладах, або ж приватних іноземних учителів. Слід було б і уважніше придивитись і до переписки каторжника Шевченка, його прохань надіслати йому ті або інші книги й праці та реакцію засланця після їх одержання. В пропонованому тексті ведемо й інші дані про непересічний інтелект поета-революціонера, про відповідність історії його творів, про серйозність та обґрунтованість його історичних поглядів.
Йдеться про ніби «хвалителя Шевченка» – українського вченого ХІХ – початку ХХ століття Федора Кіндратовича Вовка, якому належать об’єктивні твори, написані з великою повагою і любов’ю до поета.
У цьому, на нашу думку, також аж ніяк не можна погодитись через властивий М. П. Драгоманову (безумовно, глибокому й видатному знавцю, аналітику й критику літератури) «аристократизм думки», категоричне заперечення права й майстерності Т. Г. Шевченка на сатиричне зображення верхів царської Росії. Дещо суперечливим виглядає й його трактування повістей Тараса Григоровича (Р. С.).
Читать дальше
Конец ознакомительного отрывка
Купить книгу