Віктор Берестенко - Тарас Шевченко та його доба. Том 2

Інша назва «Тризна».

Тарас Шевченко. Повне зібрання творів: у 10 т. Т. 6. С. 27. У виданні творів Шевченка 2003 року цей лист відсутній.

Там само. С. 24 – 25.

Іван Іванович Панаєв (1812 – 1862) – російський письменник і журналіст. З 1847 р. разом з М. Некрасовим видавав і редагував журнал «Современник». Виступав під псевдонімом «Новий поет». У «Літературних спогадах» (1861) писав про зустрічі з Шевченком на літературних вечорах у Є. Гребінки та в О. Струговщикова. В серії «Петербургская жизнь. Заметки Нового поэта» («Современник, 1859, № 3; 1860, № 3, 11; 1861, № 3, 5) є відомості про переклади творів Шевченка російською мовою О. Плещеєвим, про вихід у світ «Кобзаря» у 1860 р. у перекладі російських поетів, про смерть і похорон Шевченка, про видання Л. Жемчужниковим на пам’ять про поета серії офортів «Живописная Украйна». Як і Шевченко, він був одним із членів і організаторів Товариства для допомоги нужденним літераторам і вченим». (Шевченківський словник. Т. 2. С. 82.)

И. И. Панаев. Литературные воспоминания. Ленинград, 1950. С. 103.

Там само.

Там само. С. 380.

Див. Воспоминания о Тарасе Шевченко, с. 81 – 85.

Микола Андрійович Маркевич (1804 – 1860) – український письменник і етнограф. Батько А. Маркевича, замолоду був знайомий з О. Пушкіним, Є. Баратинським, В. Кюхельбекером, захоплювався волелюбною поезією К. Рилєєва. В 1831 р. у Москві видав поетичну збірку «Украинские мелодии», на якій позначилось велике замилування минулим. Вплив цієї збірки простежується в деяких ранніх творах Шевченка («Перебендя», «До Основ’яненка» та ін.). Разом з іншими історичними творами Шевченко вивчав п’ятитомну «Историю Малороссии» Маркевича… де подано документальні матеріали й огляди джерел.

Познайомились Шевченко і Маркевич навесні 1840 р. у Петербурзі. Поет, ймовірно, бував у маєтку Маркевича в Турівці. Зберігся жартівливий лист до Маркевича, який підписав Шевченко разом з Я. де Бальменом, В. Закревським та іншими. Про зустрічі з Шевченком у Петербурзі й на Україні, про перше видання «Кобзаря», про революційну пропаганду, яку проводив Шевченко серед селян, Маркевич писав у своєму щоденнику. В 1847 р. поклав на музику вірш Шевченка «Нащо мені чорні брови» і популяризував його як народну пісню. Шевченко присвятив Маркевичу вірш «Н. Маркевичу». З роками в світогляді Маркевича все більше виявлялись консервативні риси. Поступово вони віддалялися один від одного й після повернення Шевченка з заслання приятельських стосунків не поновили. «Кобзар» 1860 р. вийшов без вірша «Н. Маркевичу». (Шевченківський словник. Т. 1. С. 382.)

Тарас Шевченко. Повне зібрання творів: у 10 т. Т. 1. С. 60.

Там само. С. 133.

Там само. С. 131.

Т. Г. Шевченко в воспоминаниях современников. С. 409 – 410.

Тарас Шевченко. Повне зібрання творів: у 10 т. Т. 6. С. 204

Федір Леонтійович Ткаченко працював в артілі Ширяєва, відпущений на волю разом з братами, друг і співучень Шевченка в Академії мистецтв у Брюллова. Шевченко і Ткаченко в 1841 – 1842 рр. жили на одній квартирі. Листувалися між собою до смерті поета.

Листи до Т. Г. Шевченка. 1840 – 1861. К., 1962. С. 18.

Бібліотека української літератури. Дожовтнева українська література. Петро Гулак-Артемовський. Євген Гребінка. К., 1984. С. 28.

Звісно, що Шевченка привіз уперше до кн(язя) Рєпніна Олексій Вас(ильович) Капніст, син автора «Оды на рабство». Той Капніст, у купі з родичем своїм Іл(лею) Петр(овичем) Капністом, звісні були серед полтавських панів своєю освітою і «англоманією» і записками про емансипацію крестян. Я сам у хлоп’ячі роки свої перед емансипацією (1856 – 1857) мав нагоду замічати вплив їх обох на краєвих панів і різночинців (попів, лікарів і т. ін.). В обох Капністів були добрі бібліотеки, а ще більша в Рєпніна, де були збори найліпших письменників європейських XVIII – ХІХ ст. В селі одного з Капністів був навіть піп, котрий не виговорював у французькій книзі всі букви, але прекрасно знав ліберальну літературу французьку XVIII ст. Син його означався лібералізмом серед харківських студентів 1857 – 1859 рр.

Виступи проти кріпацтва не були в часи Шевченка новиною і в російській поезії. Так Пушкін ще в 1819 р. написав свою прекрасну поезію «Деревня». Власне, коло 1840 р., коли виступив Шевченко, в Росії і серед освіченого панства, і навіть в урядових кругах знов піднялись розмови про волю кріпаків, затихші було після 1825 р. – Див. книгу В. Семевського. (Примітка М. П. Драгоманова). Про історика народницького напряму В. Семевського див. «История исторической науки в СССР». Том III. M., 1963. Глава V. C. 279 – 367.