Андрій Парубій - Записки коменданта

Чергова тривога прозвучала близько другої години ночі. Сотники знали, що мають робити. Перша і, напевне, вирішальна лінія оборони - назовні. Одна сотня прикриває лівий фланг, інша - правий. Навпроти центрального входу - третій загін. Щоб дістатись до центрального входу будівлі Українського Дому, неминуче треба подолати декілька десятків сходинок. Вони вкриті снігом. Атакуючим доведеться підніматися знизу по слизьких сходинках. Наша перша лава зустріне їх ударами ніг. Перша лава, міцно взявшись попід руки, зустріне їх ударами ніг, друга і третя підпирають їх та «працюють» руками. Звична схема. Провели детальний інструктаж для новачків. Це перша лінія оборони. Наказ - не допускати до входу. При вході друга лінія оборони. У випадку, коли стане зрозуміло, що стримати натиск неможливо, - першій лінії необхідно зробити крок уперед і своєю масою навалитись на атакуючих. Можна покалічитись, але, без сумніву, цей маневр допоможе розбити лави противника, який піднімається слизькими сходинками. Друга лінія оборони не така потужна, і тому наказую: якщо першу лінію таки прорвуть - відступати до дверей.

Тривога виявилась «холостою». Повертаємось у будинок.

Прибігає один із депутатів Верховної Ради і починає переконувати, що своїми агресивними діями ми провокуємо ситуацію.

- А що робити, якщо буде атака?

- Усіх чоловіків підняти на другий поверх, а на першому лишити тільки жінок і дітей. Хай вони всі ляжуть на землю. Міліція не посміє бити жінок і дітей, - із захопленням поділився депутат своїм планом і переможно глянув на нас.

- А що з цього приводу кажуть у штабі? У нас точна інформація, що ось-ось почнеться штурм, - схитрував я.

Очі депутата перелякано забігали.

- Точно?

- Точно! - з усією серйозністю, яку тільки міг вдати, відповів я.

- Ну, тоді я побіжу виясню.

- Правильно, побіжіть і виясніть. Ми будемо чекати вашого дзвінка. Біжіть якомога швидше! - підбадьорюючи, підтримав я його намір і полегшено зітхнув, що позбувся такого «цінного» радника.

Коли він вийшов, усі почали реготати. Все це ми вже проходили. Нерішучість політиків часто ставала причиною поразки. «Вбережи мене, Боже, від друзів, з ворогами я сам дам ради», - каже народна приказка.

Близько третьої ночі передзвонив один зі «стійкових», повідомив: до Українського Дому рухається понад десять автобусів з донецькими номерами. Цього разу може бути реальна сутичка.

Даю команду «Тривога!» і сам чимдужче біжу до головного входу. Справді, зверху від стадіону «Динамо» (а саме там розташовувались прибічники Януковича) повільно сповзає колона автобусів. Порахував. їх тринадцять.

Зупиняються на Європейській площі навпроти Українського Дому. Розумію: ситуація стає загрозливою. Даю команду шикуватись.

Хлопці, які вже вибігли назовні, почали шикуватись. Приємно було глянути, як оперативно вони готувались до оборони.

Поки перша лава шикувалась над сходинками, двоє наших сипали під ноги сіль, аби не ковзатись на снігу. Це тим, хто буде атакувати і підніматися по сходинках, має бути слизько, але не нам. За декілька хвилин близько п'яти лав були готові до оборони, ще дві сотні «прикривали фланг». Величне і грізне видовище вражало і мало наганяти страх на противника. Однак з автобусів ніхто не виходив. Я попросив Миколу - керівника охорони зібрати наших людей, які не входили в охоронні підрозділи, і піти до автобусів - «розагітовувати» противника. Бажаючих виявилось багато. Вони оточили перші автобуси. Про щось голосно розповідали, врешті заспівали. Тим часом оборонні ряди стояли твердо і непорушно.

Микола передзвонив і підтвердив: «Автобуси з Донецька. їх тринадцять. В них не працівники міліції, а молоді хлопці». Підтверджує, що знизу вигляд нашої охорони вражає. Вразив він, очевидно, і донецьких - автобусів не покидають.

Так стояли близько двох годин. Одні навпроти одних. Через дві години автобуси несподівано завелись і рушили донизу, у бік річкового вокзалу. Хвилин п'ятнадцять очікували, допоки «стійка» достеменно підтвердила, що автобуси справді від'їхали. І ось команда «відбій».

Своєю готовністю ми деморалізували противника та унеможливили атаку. Сотні врешті пішли спати, окрім однієї, задіяної в охороні. Всі були втомлені, але з відчуттям перемоги. Починало світати. Минала перша ніч. В Українському Домі.

За останню добу вуличні акції перемістилися до Кабміну. У ніч на п'ятницю прихильники Ющенка заблокували входи до Адміністрації Президента та Будинку уряду. Тому працівники Кабміну так і не змогли почати працювати. Ввечері стало відомо, що за фактом блокування Кабміну Генпрокуратура порушила кримінальну справу.