Андрій Парубій: Записки коменданта

Вранці 24 листопада ми звично зібралися під екраном на Майдані. Вишикувались у дволаву і чекали нового штурму Адміністрації Президента. Та ведучий зі сцени повідомив, що мітинг за участю Ющенка розпочнеться ввечері. Знову відбій. Розчарування зростає. Єдина втіха - людей на Майдані збільшується, вони приїжджають звідусіль. Піднесені та рішучі. Усі очікують вказівок лідерів.

Раптово підбіг один із наших і сказав, що біля Будинку профспілок депутати Верховної Ради проводять нараду і просять підійти. Врешті перше розумне рішення - ввійти в Український Дім, бо треба зігріти людей. Організованою колоною вирушили в напрямку Українського Дому. Разом з нами народні депутати Олесь і Олег. Підійшли до входу, який охороняли міліціонери. Не зупиняючись, їх відтіснили. Людський потік почав заповнювати велетенський хол. Міліціонери обурювались. Народні депутати їх заспокоювали, мовляв, ми зайшли на кілька годин, аби люди зігрілися.

Розумію: діяти необхідно швидко і рішуче. Будівля величезна, а нас лише кілька сотень. У будь-який момент міліцейську охорону можуть підсилити. Посилаю помічників на Майдан, аби підійшли інші. Біля входу в Український Дім утворився імпровізований мітинг.

За моєю вказівкою із середини будівлі біля дверей виставляємо власну охорону. Наступне доручення -створити штаб, який би здійснював інформаційну підтримку. Час розгорнути медпункт, аби у разі потреби надати першу допомогу. Не обійтися і без буфету. Померзлим на Майдані необхідно випити гарячого чаю. Бажаючих допомогти більш ніж достатньо. Усі діють швидко і злагоджено.

Дискутую із керівником Українського Дому. Гарна молода жінка. На її обличчі розгубленість і страх.

Переконую, що нічого надзвичайного не відбулося. Люди потребують тепла і медичної допомоги, тому як керівник цієї установи, мала б поставитися до нас із розумінням. Виглядає на те, що їй складно сприйняти усе, що відбувається. Але іншого виходу вона не має.

Продовжуємо мітинг у середині будинку. На мітингу повідомляємо, що Український Дім переходить у підпорядкування революційного штабу. Присутні схвально вітають таке рішення. В будівлі уже понад тисячу осіб. Атмосфера майже святкова. Врешті хоч якась реальна дія.

Збираю керівний актив.

Майже усі керівники нашої групи свого часу були активними членами молодіжної організації скаутського типу «Спадщина». Одна з традицій організації полягала в тому, що кожному спадщанцю побратими обирали псевдо. Так колись робили запорожці, у такий спосіб проходячи своєрідне посвячення в козаки. У «Спадщині», як і на Запоріжжі, культивуються бойові мистецтва, зокрема український рукопаш гопак. Досить часто псевдо ставало фактично другим іменем. І тому, вже вийшовши з молодого віку, ми і далі часто один до одного звертаємося по псевдах.

Микола, на псевдо Звір, окрім активної діяльності у «Спадщині», був одним з керівників організації «Патріот України», також один з ініціаторів відродження давнього козацького бойового мистецтва - рукопашу гопак. Працює викладачем одного з львівських ВНЗ.

Антін був активістом і одним із засновників Студентського братства Львова. Активний учасник студентського голодування 1991 року. Пізніше - один з керівників організації «Патріот України».

Петро - організаційне псевдо Векша – розпочинав громадський шлях у «Спадщині» і пізніше - один з керівників «Патріоту України». Спеціаліст зі спецоперацій.

Василь розпочинав громадський шлях з молодіжної організації «Січ». Пізніше - один з лідерів громадського і політичного руху в Самборі.

Андрій - псевдо Малюк - один із засновників молодіжної організації «Січ», пізніше - член «Спадщини», керівник товариства «Патріот України» в Кіровограді.

Роман на псевдо Сніг, Андрій на псевдо Птах і ще Андрій на псевдо Байрак - також вихідці зі «Спадщини», рій «Чорні хлопці» - молодші за віком, але надзвичайно віддані і відчайдушні.

- Де ночуємо цієї ночі? - питає хтось із присутніх.

- Тут, - відповідаю переконливо. - Думаю, ми тут надовго. Нам необхідно забезпечити цілодобову охорону і функціонування відповідних служб, які б обслуговували будинок. Тепер це наш штаб.

- Треба визначити, де саме ночуватимемо людей.

- Ночуємо на другому поверсі Дому. Спальники будемо шукати. До ночі це необхідно вирішити. Розподіляю функціональні обов'язки. Призначаю відповідальних. Василь забезпечує розселення. Організаційні питання вирішує Сніг. На Миколу покладено відповідальність за охорону і безпеку будинку. Антін і Векша - заступники коменданта. Птах і Байрак -помічники.