Андрій Парубій - Записки коменданта

«5 канал». 27.11.2004 00.05

Двері Кабміну заблокували під народні пісні. Учора вранці, близько 11.00, коли кореспонденти «КП» наблизилися до будівлі Кабінету Міністрів, усі підходи до неї вже було заблоковано. Причому живі помаранчеві заслони виставили відразу на чотирьох перехрестях — на кутах квадрата вулиці Грушевського, Шовковичної, Інститутської, Садової. На перехресті вулиць Інститутської і Садової з помаранчевими і жовто-блакитними прапорами близько 300 осіб співали українські народні пісні: «Несе Галя воду» і «Червону калину». Всі спокійні, тільки от до приміщення уряду пропускали небагатьох. Є тут навіть свій комендант, який перевіряє документи і вирішує, кому можна проходити.

«Комсомольськая правда в Украине». 27.11.2004

Четвер. 25 листопада.

- Що планує робити штаб? - запитав я.

- Поняття не маю, - відповів Андрій, котрий офіційно у штабі відповідає за формування охоронних структур.

- Взагалі є якийсь план дій, чи кожен має робити, що вважає за потрібне?

Як на мене, то нема жодного плану. Лідери сперечаються між собою і за день по п'ять-сім разів змінюють рішення. Виглядає, штаб сам не сподівався, що приїде така кількість людей.

- Як нам діяти? Яка твоя думка? - намагаюсь конкретизувати розмову.

- Треба створювати свій штаб в Українському Домі. Навіщо очікувати на чиїсь вказівки. Існує загальна концепція: визнати вибори недійсними і зняти режим Кучми. Тож треба організовувати людей і діяти...

- Добре, я згоден. А штаб не звинуватить нас в самодіяльності?..

- Штаб сам не знає як бути. Вони ще нам дякувати повинні, а не звинувачувати.

Вирішуємо об'єднати усі організовані середовища в охоронні структури. Нас уже понад 700 бійців. Організованих і дисциплінованих. Більшість майже не спали три ночі, але вони завзяті й відважні. Довго думали, як маємо впізнавати один одного в натовпі. Вирішуємо: - білі спортивні шапки. Вони недорогі і здалека помітні. Загальні збори. Призначаю нових сотників і десятників.

Керівники доповідають: люди потребують відпочинку бодай кілька годин. Другий поверх Українського Дому спеціально облаштовуємо для ночівлі охоронних груп. Складаємо графік чергування.

Хлопці втішені. Тільки-но перші дві сотні лягли відпочивати, надійшла інформація від народних депутатів, що є дозвіл увійти до Жовтневого палацу.

Тривога. Збір біля службового входу. Відпочити не вдалося. Вишиковуємося у дволаву - і до Жовтневого. Народні депутати ввійшли першими. Міліціонери пустили їх без проблем. Проте коли почали заходити хлопці в білих шапках, спробували їх зупинити. Коротка сутичка.

Даю загальну вказівку - міліціонерів не бити. Відтіснити, переконати, але не бити. Міліціонерів швидко «відтіснили». Кілька сот «білих шапочок», як нас прозвали люди, коли колоною проходили через Майдан, заполонили приміщення Жовтневого палацу. Коротка і гостра дискусія з адміністратором палацу. Доводимо до відома, що будинок переходить під «юрисдикцію» революційного штабу. Спільною нарадою вирішуємо, хто буде комендантом. Ним стає Юрко, котрий зі своїми хлопцями дислокувався в Українському Домі. У підпорядкуванні Юрка кілька десятків організованих людей. Вони здатні взяти під контроль Жовтневий палац. Даю вказівку усім іншим повертатись до Українського Дому.

Проходимо через Майдан. На Майдані людно. Перед організованою колоною люди розступаються, даючи дорогу. Очевидно, ніхто достеменно не знає, хто ми, але всі розуміють, що «свої». «Наші», як сказав хтось із присутніх. Щойно ми повернулися в Українській Дім -надійшла нова інформація: на Майдані оголосили про блокаду Кабінету Міністрів.

Знову даю команду на збір. Через Європейську площу колона протестувальників рухається з Майдану до Кабінету Міністрів. Необхідно бути у перших лавах, аби у випадку захоплення будівлі ми могли контролювати ситуацію і захистити людей. Тому наша колона переходить на біг. Бігти до Кабміну важко - вулиця стрімко піднімається вгору. Та нам таки вдається стати попереду колони. Вхід до будівлі Кабінету Міністрів огороджений парапетами. Попереду лише декілька десятків міліціонерів. Вони не є для нас реальною перепоною. Стаємо вздовж парапетів. Шикуємось щільно. Отже, ми знову в перших лавах. Даю наказ про дії у випадку команди захоплення Кабміну. Люди з Майдану підходять величезними колонами і дуже скоро увесь простір навколо Кабміну заповнюється протестувальниками.

На підвищенні, у скверику навпроти Кабміну - синьо-білі намети і близько однієї тисячі прихильників Януковича. Вони вишиковуються на краю підвищення. Знизу вигляд загрозливий. У випадку нашої атаки вони перебуватимуть у більш вигідному становищі. Нам доведеться підійматися вгору по стрімкому і слизькому трав'янистому схилу, а їм достатньо буде зіштовхувати перші лави донизу. Таким чином, перші лави своєю вагою самі «зіпхнуть» наступні.