Андрій Парубій - Записки коменданта

- Продукти, медикаменти маєте? - запитує Роман Петрович.

- Так. Після повідомлень у пресі нам підвозять воду, харчі та медикаменти. Найбільша проблема зі спальниками. Людям на чомусь треба спати. Ще - помаранчева символіка.

- Добре, допоможемо. Ви гарантуєте порядок в Домі?

- Так, у мене достатньо досвідчених людей.

- Остерігайтесь провокацій. Є інформація, що люди Януковича посилають своїх прибічників у наметове містечко і до вас. Щоб сіяти паніку...

- Думаю, дамо собі раду. Які в нас плани?

- Зараз треба людей нагодувати, зігріти, кого можна переночувати і, головне, тримати в будинку порядок. О першій ночі нарада у мене в наметі на Майдані.

Намет на Майдані - це насправді невеликий вагончик в самому центрі Майдану Незалежності. В ньому Роман Петрович щодня о 8 ранку і 1 ночі проводив наради з керівним активом протестних акцій.

З усього виглядало, що на сьогодні Роман Петрович не мав ще чіткого плану дій, як, напевно, не мав ніхто. Та прагнув якнайшвидше впорядкувати ситуацію. Втомлений, невиспаний, проте по-військовому зібраний, цілеспрямований. Ми з ним знайомі віддавна, та спільно працювати доводиться вперше.

Увечері Роман Петрович передзвонив і повідомив, що о 21.00 треба бути біля Кабінету Міністрів.

- Які наші дії?

- На місці повідомлять, там будуть депутати Верховної Ради. Вони все пояснять.

- Скільки потрібно людей?

- Максимально. Андрію, це дуже важливо. Кабінет Міністрів ми закріпили за Українським Домом. Ви, як комендант, відповідальний за блокування Кабміну. Будь-які радикальні дії необхідно узгоджувати.

- Добре. Ми будемо о дев'ятій на місці. Традиційний збір командирів. Доводжу до відома

інформацію і висловлюю свої міркування, що, очевидно, планується захоплення Кабінету Міністрів. Усі схвально сприймають таку можливість. Відразу вишиковуємо близько однієї тисячі людей і організовано вирушаємо до місця призначення. В Українському Домі залишається лише зовнішня і внутрішня охорона.

Біля Кабміну пікетувальників відносно небагато -декілька тисяч. Міліціонерів, навпаки, побільшало, кількома лавами вони вишикувалися по внутрішньому колу загороджень.

Ми попросили протестувальників відійти трохи назад і кількома лавами стаємо із зовнішньої сторони огорожі. Між нами і міліціонерами парапети. Біля входу поряд з нами декілька кремезних чолов'яг. Одягнуті у цивільне, та за всіма ознаками виглядають на професійних спецназівців. Розмовляють між собою російською. Намагаюся з'ясувати, хто вони і хто старший. Сухо відповідають, що тут за вказівкою центрального штабу. Старший з них більш відвертий, ділиться інформацією: ось-ось мають прибути народні депутати і вони скажуть, як діяти далі. Я чув, що один з керівників штабу має сотню бійців професійної охорони, колишніх спецназівців, які повинні становити ядро ударної сили в критичний момент. Очевидно, це вони і є. їхня пристуність підтверджує мій прогноз щодо штурму Кабміну. Пробую зав'язати розмову із здорованями. Усі як на підбір: накачані, фігури квадратні, виглядає на те, що під одягом бронежилети. Це додає їхнім фігурам параметрів. Не дуже охоче розмовляють, хоча привітно. Дехто з них переагітовує міліціонерів по ту сторону парапетів. Поводяться, як давні знайомі. Старший говорить, що на вулиці тільки зовнішня охорона Кабміну, а всередині спецназ.

Здорованів близько десяти, проте час від часу долучаються інші. Запам'ятався характерний діалог, коли до них підійшов ведмежою ходою ще один з цих таємничих незнайомців.

Старший запитав:

- Ти ат каво?

- Ат Госпада Бога! - відповів той.

- Тагда прісаєдіняйся...

Вони цілковито випадали із загальної атмосфери, разом з тим додавали впевненості. По всьому виглядало, що настроєні рішуче - швидше нагадували героїв військових фільмів про спецназ, аніж учасників протестних акцій.

Десь за півгодини побачили, як з Європейської площі до нас наближається колона з помаранчевими прапорами. Утворюємо великий прохід перед входом, щоб народні депутати, які, очевидно, йдуть попереду, вільно могли підійти до входу. Без сумніву, у випадку атаки вони із депутатськими мандатами повинні бути попереду. А наш обов'язок - «захистити» їх від міліції і дати можливість згідно із Законом «Про статус народного депутата» зайти в приміщення уряду. Це мінімізує опір міліції.

І справді, народні депутати підійшли на чолі колони. На своє ж запитання «які наші дії?» із відповіді збагнув: ніяких дій не буде.