Андрій Парубій - Записки коменданта

Справді, вже вранці з-під будівлі Українського Дому забрали мішки зі сміттям. Відтоді міські комунальні служби стали нашою надійною опорою.

Неділя уподібнювалася знову святковому фестивалю, а на вечір люди почали роз'їжджатися по домівках. Згадалися мої ж слова: коли людей ставатиме не більше, а менше - усе закінчиться. На вулицях ще панував піднесений переможний настрій, а в серце закрадалася тривога. За тиждень нарешті мав змогу поспати спокійно кілька годин і глибше проаналізувати ситуацію.

Раптом телефонний дзвінок. Невідомий голос повідомив, що Український Дім заміновано, і якщо протестувальники не покинуть будинок протягом години, буде вибух. За кілька хвилин злива дзвінків. Очевидно, невідомий погрожував багатьом. Без сумніву, це психологічна атака, щоб внести сум'яття. Ще одне підтвердження, що цієї ночі можуть відбутися важливі події. Але навіть якщо це провокація, не можна приймати непродуманих рішень.

О 23.25 три співробітники Шевченківського районного відділу міліції та два експерти з собакою приїхали оглянути приміщення на наявність вибухового пристрою. Охорона зупинила їх біля входу.

Що робити? Гарячково шукаю оптимальний варіант виходу із ситуації. Розумію: уся відповідальність лягає на мене, як на коменданта Українського Дому.

Ситуація непроста. Можливо, анонімне повідомлення - лише спроба внести паніку в наші лави. Або спосіб увести в будинок працівників міліції, котрі б потім із середини посприяли захопленню приміщення чи, будучи в будинку, підкинули б вибуховий пристрій, зброю чи ще що-небудь. У такому разі виникає сумнів щодо можливості перебування міліціонерів в Українському Домі. Тому підтверджую охороні наказ не впускати міліцію без окремого дозволу.

Але ймовірний і третій, найгірший варіант. Будинок справді замінований. А вибух і людські жертви можуть стати аргументованим приводом для застосування сили правоохоронними органами щодо протестувальників. Такий варіант змушував під іншим кутом зору подивитися на проблему, адже йдеться про людські життя. Збираю нараду командирів. Після короткої дискусії вирішуємо впустити експертів, та їхнє перебування в приміщенні повинно проходити під пильним наглядом нашої охорони. Даю розпорядження комендантській чоті, керівництво доручаю досвідченому сотнику, разом з ними йде представник прес-служби з відеокамерою. Присутність у будинку міліціонерів з собаками насторожує людей, які відпочивають. Експерти швидко піднімаються на верхні поверхи. Очевидно, вони відчули, що їм тут не раді. Огляд тривав близько години. Коло першої ночі керівник оперативної групи повідомив: експерти нічого підозрілого не виявили. Було складено акт і працівники міліції спішно покинули приміщення. Попри те, що правоохоронці нічого не знайшли, сам факт дзвінка навіював тривогу і підтвердив погані передчуття напередодні тієї ночі. Ночі з 28 на 29 листопада.

Звична штабна нарада в наметі Романа Петровича. Треба переконати усіх, що ця ніч, з неділі на понеділок, може стати вирішальною. Час готуватись до оборони. У кучмістів ще і досі в підпорядкуванні правоохоронні органи. Тому весь цей наш «фестиваль» може сумно закінчитись.

Мої побоювання посилені повідомленням на вечірньому мітингу зі сцени Майдану, що існує достовірна інформація про нічну атаку спецназу. Просимо людей не роз'їжджатися, а провести цю ніч на Майдані чи біля будівлі Адміністрації Президента. Дехто залишається, дехто їде додому.

На нараді, як і на Майдані, настрій в усіх присутніх піднесений. Звично звітуємо про ситуацію. Перший, вже традиційно, доповідаю я, як комендант Українського Дому. Розповідаю, що діється в Домі, наголошую на важливості теперішньої ночі. Атакувати швидше за все можуть на світанку. Розслаблятись не можна. Один за одним доповідають інші коменданти та польові командири.

Вагончик, у якому проводиться нарада, невеликий, та добре облаштований. Довгий стіл, стільці. У кутку кімнати калорифер. На столах кава і цукерки. Це дисонує з революційною ситуацією. Усі тісняться, більшість за дня, як правило, не встигають випити кави, щоб легше переносити безсонні ночі.

Після завершення звітів Роман Петрович каже: справді, існує інформація, що до Києва підтягують спецназ з Луганська і Донецька. На київський, ймовірно, вже не розраховують. У штабі створена оперативна служба, яка відстежує рух спецназу і повідомляє про ситуацію комендантів.

Потрібно тримати людей напоготові. За Українським Домом закріплено будівлю Кабінету Міністрів. Окрім того, потрібно, аби кілька сотень обходили «нашу» територію по колу - від Майдану до Українського Дому, звідти до Кабінету Міністрів, Адміністрації Президента і знову поверталися до Майдану. Зголошуюсь на нічну варту. У нас найчисельніші мобілізаційні підрозділи, які вже навчилися координувати свої дії. Тому й відповідальність лягатиме тепер на нас найбільша. Нарада завершується.