Андрій Парубій - Записки коменданта

Цієї ночі атаки не було. Тобто, як ми дізнались пізніше, була спроба ввести спецназ до Києва, однак люди з присілок столиці спонтанно вийшли на вулиці і перекрили рух ОМОНу. Офіцери спецназу, котрі, очевидно, й самі не надто рвалися до бою, не дали команди на прорив.

Протягом усієї ночі працівники оперативного штабу опозиції дзвонили до мене і повідомляли, що спецназ ось-ось з'явиться то з того, то з іншого напрямку. Я давав відповідні доручення сотникам «нічної варти», а вони, у свою чергу, марширували з одного місця ймовірного нападу в інше. Безперестанку, цілу ніч. Але як з'ясувалось на ранок, усі були задоволені участю в нічних рейдах.

Цей час "нічна варта" прожила у відчутті реальної небезпеки і готовності до реальної загрози. Як правило, людина переживає більше емоцій в передчутті бою, аніж під час самого бою. І тому для «нічної варти» це була особлива, по-справжньому бойова ніч.

А в моїй пам'яті назавжди залишився образ вишикуваних колон «нічної варти», у білих шапках, що, як світлячки, світилися в темряві, надаючи фантастичного колориту колоні, і барабанний дріб в нічній тиші, і багатоголосий вигук «Героям слава!», який громом вдарив у небо і хвилею прокотився вулицями Києва о третій годині ночі. Цей вигук в ніч з 28 на 29 листопада нагадав киянам і мешканцям готелю, котрі безпечно спали, що на вулицях революція, що в кожну мить може докорінно змінитися їх доля та доля всієї України, і вони можуть прокинутися вже в іншому світі.

Це була остання спроба влади зробити контратаку і силовим способом зупинити революцію. А революція здобула ще одну звитягу і своєю готовністю ми долучилися до цього.

Прихильники Віктора Ющенка не пустили депутатів колишньої більшості на зустріч із Віктором Януковичем у його штаб. Вони заблокували входи до штабу, що в кінотеатрі «Зоряний», і депутатам довелося завертати автомобілі у зворотний бік. Як зазначали пікетувальники, вони хотіли, щоб депутати не саботували ранкове засідання Верховної Ради. Біля штабу протест діям «помаранчевих», які стверджували, що їх тут три тисячі, висловлювали кілька «біло-блакитних» прихильників Януковича. Сам Янукович, який планував тут провести нараду, так і не з'явився біля кінотеатру.

«5 канал». 01.12.2004 18.03

Близько двох тисяч «помаранчевих» утворили живий ланцюг від Києва до резиденції Леоніда Кучми в Кончі-Заспі. Метою акції, за словами її учасників, було продемонструвати владі, що протести відбуваються не лише на майдані Незалежності. Хоча дача Президента не блокувалася, її охорона негайно була підсилена кількома машинами «Беркута». Також Кучма був вимушений перенести заплановану зустріч з представниками Євросоюзу і Росії з резиденції до Марийського палацу. Обід для учасників живого ланцюга з власної ініціативи організував один з дорогих приміських ресторанів.

«5 канал». 01.12.2004 18.10

30 листопада. Вже звична нарада о першій ночі в коменданта Майдану Романа Петровича. Вагончик вже не може вмістити усіх охочих. Побільшало представників штабу. В перші дні на нарадах були переважно коменданти. Традиційний звіт за день. Усі доповідають про проблеми господарських служб. Завершивши звіт, жартую, що ми їхали в Київ на революцію, а зараз з героїв революції стали завгоспами революції.

Наші основні проблеми - організація харчування людей, ночівля, розселення, медичне забезпечення. А головне -прибирання сміття, якого на майдані назбиралося цілі гори. Присутній на нараді заступник мера Києва розповідає, які заходи вживає міська рада, і просить комендантів долучати до цього процесу своїх людей. Усі погоджуються.

Наступна новина від мерії особливо приємна: усім комендантам дають список міських лазень, що готові приймати демонстрантів цілодобово і надавати безкоштовні послуги. Усі страшенно тішаться.

Вирішуємо, що похід до лазні треба забезпечувати добровільно-примусово, щоб уникнути інфекційних захворювань. Нарада, як завжди, проходить весело і цікаво. Хтось жартує, що люди ходять на чергування до Адміністрації Президента вже звично, як на роботу. По закінченню наради виходимо з теплого вагончика на майдан. Вже на вулиці до мене підійшов Роман Петрович, попросив відійти убік.

- Андрію, завтра відповідальний день у Верховній Раді. Ми маємо достатньо голосів, щоб проголосувати за недовіру уряду Януковича. Та Янукович планує зірвати кворум у Верховній Раді.

- Що треба зробити? - питаю, не до кінця розуміючи, до чого «хилить» Роман Петрович.