Андрій Парубій - Записки коменданта

- Ми створили дуже серйозну організаційну структуру, щоб унеможливити їх: часто міняли посвідчення, ретельно інструктували охорону. О першій ночі прибігали люди, які кричали, що до нас йдуть тисячі шахтарів, прихильників Януковича. Не бракувало і

внутрішніх провокацій. За два тижні в Українському домі затримали три злочинні угруповання крадіїв з Києва загальною кількістю 18 осіб. Два угруповання крали все, що погано лежало, - здебільшого мобільні телефони, а одне - продукти зі складу. Більшість вкрадених речей завдяки міліціонерам, які були в нашій внутрішній службі безпеки, ми повернули, а злодюжок під дружні вигуки «Ганьба!» провели по всіх поверхах Українського дому і здали у райвідділ.

- Така велика кількість людей, мороз... Невже ніхто не грівся горілкою?

- Якщо охорона знаходила у когось при вході пляшку, її виливали на очах у того, хто її приніс. В останню святкову ніч ведмежу послугу зробив нам пан Луценко, який заявив зі сцени на Майдані, що «тепер можна випити фронтові 50 грамів». Люди почали приходити напідпитку, заявляючи, що їм на Майдані дозволили випити. Але ми наполягали: почали святкувати - святкуйте до ранку на Майдані.

- Мабуть, не бракувало і кумедних випадків?

- Одного вечора зателефонувала звичайна київська сім'я і запропонувала взяти на ночівлю сімох осіб. Вони поїхали на останньому поїзді метро, о пів на першу увійшли до квартири. їх нагодували, поклали спати. А вранці з тої сім'ї знову зателефонували і запитали, чому ми нікого не прислали. Виявилося, що наша сімка переплутала вулиці і прийшла до іншої родини. І їх впустили і нагодували. Зазвичай у суспільстві лише еліта живе найвищими почуттями - альтруїзму, взаємодопомоги, самопосвяти. А загал живе, як правило, соціальними проблемами. У ці сімнадцять днів революції весь український народ жив найвищою мотивацією. Завдяки цьому ночівля на підлозі Українського дому для багатьох була честю. Я та мої заступники - Антін Радомськии, Микола Величкович, Петро Боднар - майже на спали. Наш графік роботи не передбачав сну. Щоночі, о першій годині, починалася нарада на Майдані, яка зазвичай тривала до третьої. А о восьмій ранку вже треба було прийти на ранкову нараду. Я порахував, що у перші три доби я спав лише півтори години, а у перший тиждень - шість годин. Ми з колегами жартували, що нам бракує пілюль, які б відбивали бажання спати. Але ніхто з ніг не падав: усіх підтримував святий вогонь революції, бажання правди і добра для всього народу.

ПАРУБІЙ А.В.

Записки коменданта. Хроніка Українського Дому - фортеці Помаранчевої революції. - Львів: Ліга-Прес, 2005. -112 с: фото

IBSN 966-397-011-1