Віктор Рог: Життя для України (збірка)

Коли представники Галичини запропонували Січовим Стрільцям покинути Наддніпрянщину і йти захищати Львів від поляків, Є.Коновалець і Стрілецька Рада заявили, що «шлях до вільного Львова веде через вільний Київ». Коновалець засудив договір Української Галицької Армії з біломосковським генералом Денікіним як «повторення Переяславського договору». 6 грудня 1919 року армія УНР переформовується з регулярної на партизанську, формально розв'язується й частина Січових Стрільців. 7 грудня поляки роззброїли Корпус, старшин інтернували.

У таборі для інтернованих Коновалець думає про подальшу організовану активну боротьбу. З'їзд Відпоручників Українських Військових Організацій, З'їзд Українського Студентства, Збори «Молодої України», заходи для скликання Всеукраїнського Конгресу — все це полковник Є.Коновалець проводить під гаслом українського націоналізму.

1920 року було створено Українську Військову Організацію (УВО) — революційну силу збройного підпілля, котру очолив Євген Коновалець. У червні 1921 року він повертається в Галичину і бере на себе безпосереднє керівництво Організацією. Завданням націоналістичної організації він вважає не лише збройно-революційний опір, а й поглиблення ідейно-політичної революції серед найширших кіл українського народу.

3-7 листопада 1927 року покликано до життя і чину Провід Українських Націоналістів, а 29 січня — З лютого 1929 р. на І Конгресі Українських Націоналістів шляхом злиття УВО й інших українських націоналістичних організацій (СУНМ, ЛУН та ін.) створено єдину, всеукраїнську, надпартійну, революційно-підпільну Організацію Українських Націоналістів. Головою Проводу ОУН одноголосно визнано полковника Євгена Коновальця. Полковник рішуче береться за пропаганду української справи, за боротьбу. Основою визвольної боротьби він бачить революційний шлях і безоглядну орієнтацію на власні сили.

«Як не буде в нас сили, не осягнемо нічого, хоч би все найкраще для нас складалося. Як же ж будемо мати силу, тоді вийдемо побідно з найгіршого лихоліття і здобудемо все, що нам треба».

Є.Коновалець готує старшинські кадри, для чого при Начальній Команді УВО, а згодом при проводі ОУН був створений Військовий Штаб, що слідкував за військовим вишколом членства УВО-ОУН. У той час ОУН розгорнула найактивнішу діяльність у Галичині, але Коновалець опікується й розбудовою підпілля на Наддніпрянщині. Навесні 1938 року він, перебуваючи у вимушеній еміграції, готує план конспіративної поїздки у Східну Україну, де на той час існувало близько п'яти центрів революційно-підпільної організації.

Є.Коновалець писав: «Прийде час і не словами будемо з'ясовувати суть невмирущої стрілецької ідеї».

Підла ворожа рука сягнула своїх ницих замірів 23 травня 1938 року в місті Роттердамі (Голландія). Московський агент «Валюх» передав йому пакет, який у призначений час вибухнув. 28 травня відбувся похорон полковника Євгена Коновальця.

Доцільно сьогодні звернутися до тих засадничих принципів, на яких будував Коновалець ОУН, до тих його політичних заповітів, котрі так злочинно бездумно сьогодні знехтувані нащадками.

Не можемо не подивляти з відстані років його прозорливість і виваженість. «Які підходи, міркування й методи до визвольної акції в поодиноких українських угрупуваннях не були б, на кого згадані угрупування не орієнтувались би й на чию допомогу вони не чекали б, — одно для всіх українців, оскільки вони не фантасти чи злочинці, мусить бути ясним: відновлення й закріплення Української Держави є, буде й мусить бути найбільше важливим моментом нашої боротьби.»

Отямлюючись після п'янкої ейфорії проголошення Акту 24 серпня 1991 року, усвідомлюємо марність сподівань на те, що «якось то воно Україна станеться сама собою», задля наших гарних очей чи «калинової мови», завдяки нашим минулим стражданням чи добрій волі «воріженьків». Розуміємо, що марна надія і на «доброго царя», свого чи чужого, що нічого не вклавши, нічого не виборовши, без крові і праці народ нічого не здобуде. «У вогні перетоплюється залізо у сталь, у боротьбі перетворюється народ у націю» — наголошував Коновалець. Він прекрасно розумів, що, «як не матимемо сили — не отримаємо нічого», тільки плекаючи силу — політичну, економічну, мілітарну відпорність нації, «вийдемо побідно з найгірших лихоліть і здобудемо все, що нам треба».

Євген Коновалець мав стратегічне мислення і будував Організацію на непорушних засадах, головними з яких були і залишаються: