Віктор Рог - Життя для України (збірка)

Правда, яку говорив і якою жив Красівський, часто була важкою, гіркою, гострою, колючою. Власне тому багатьом не подобалася, адже коли дисиденти захопилися виборами до «совєтів», він твердив, що свободу не можна «вишахрувати» чи «вимолити», «видурити» чи «вижебрати», але лише вибороти. «Не буде ефективною ні боротьба партій, ні боротьба депутатів у Верховній Раді, — не будемо мати нічого, якщо не усвідомимо, що ми повинні бути силою, що ворог з тою силою повинен рахуватися.» Коли «демократи», йдучи «в ногу з часом», говорили, що ворог — «комуністична номенклатура та імперський центр», Красівський заявляв прямо: «Наш ворог — то є ворог історичний — Росія! Червона, біла, зелена, — яка хочете...». Коли «демократи» змагалися за «оновлений Союз», Красівський відверто і конкретно стверджував: «Наша мета — Українська Самостійна Соборна Держава!» Коли «демократи» публічно відмежовувалися від націоналізму, від боротьби ОУН-УПА, Красівський писав: «Я завжди і по сьогодні був гордий з того, що я український націоналіст!». Певно тому офіційних «шанувальників» за життя у нього було набагато менше, ніж після смерті.

Один із учнів Зеновія Красівського якось сказав мені: «Якби Він сьогодні жив, все було б інакше, все було б не так». Справді, мабуть, не було б такої тотальної спекуляції на крові і славі полеглих героїв, не було б стільки псевдонаціоналістичної демагогії і фразерства, не було б огульної профанації і дискредитації Великої Ідеї.

«...сувора логіка нонконформізму і неприйняття напівправди — це урок Красівського, і цей урок варто частіше повторювати» (Євген Сверстюк).

З відстані часу багато хто зрозумів, кого не стало серед нас. А багато хто так і не зрозумів.

Нехай же ніколи не дає нашому сумлінню заснути пам'ять про Зеновія Красівського, Лицаря Ідеї, який є символом чесності перед собою і своїм народом.

ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ

«І хтось знову вийде на обрій — і цього разу справжній!»

Зеновій Красівський

--— КІНЕЦЬ ---