Віктор Рог: Життя для України (збірка)

Народився Дмитро Мирон — «Максим Орлик», «Брюс», «Піп», «Роберт», «Андрій» — 5 листопада 1911 року в селі Рай, що біля Бережан на Тернопільщині. У 1916 році померла його мати. Піклування над молодшими дітьми перебрала на себе старша сестра Анна. У 1930 році Дмитро закінчив із відзнакою гімназію, де вступив у підпільне Юнацтво ОУН та розпочав студії на юридичному факультеті Львівського університету. У Львові він стає членом Крайової Екзекутиви Організації Українських Націоналістів.

У травні 1932 року Дмитра заарештовує польська поліція, коли вона намагалася розігнати людей, які прийшли вшанувати пам'ять полеглих борців за волю України. У тюрмі пише текст «44-х правил життя українського націоналіста», котрі поряд із «Декалогом» Ленкавського та «12 прикметами характеру Осипа Мащака стали невід'ємною складовою «Катехизму українського націоналіста».

Восени 1933-го він заарештований вдруге у зв'язку з замахом бойовика ОУН Миколи Лемика на більшовицького консула Майлова у Львові. Головне обвинувачення — належність до ОУН та розповсюдження нелегальної літератури. Суд виніс вирок — 7 років тюрми. Покарання відбував у Равічу та Вронках. Звідти його привезли на процес С.Бандери, де він, як і всі інші підсудні, відмовився розмовляти польською мовою.

Згідно з оголошеною амністією у серпні 1938 року Дмитро Мирон вийшов на волю, виснажений тривалою голодівкою, яку проводили політв'язні на знак протесту проти скасування польською владою статусу політв'язня.

Після звільнення він розпочинає роботу в газеті «Нове село» та збирає матеріали до своєї наукової монографії «Ідея і Чин України», яку завершив у 1940 році. Ця ґрунтовна праця є найбільш докладним і популярним викладом ідеології, теорії, мети і тактики українського націоналізму 30-х років. У ній автор показує глибоке коріння, органічність і традицію українського революційного націоналізму, історичний шлях його боротьби і утвердження, світоглядові основи. (У 2001 році з ініціативи Молодіжного Націоналістичного Конгресу з нагоди 90-ліття від дня народження Дмитра Мирона ця унікальна праця нарешті перевидана в Україні).

В січні 1939 року Мирон одержав завдання підготувати ідеологічні та політичні матеріали на ІІ Великий Збір ОУН. У лютому 1939 року його призначено політично-ідеологічним референтом Крайової Екзекутиви ОУН та редактором її бюлетеня. У серпні того ж року він нелегально виїхав до Риму, де взяв активну участь у ІІ Великому Зборі ОУН як делегат. Значна частина формулювань постанов Збору належить саме йому.

З початком Другої світової війни та розпадом Польської держави Дмитро перебирається до Кракова, який на той час став осередком політичної еміграції українців з теренів, окупованих більшовиками. Оскільки німці не дозволяли жодної політичної діяльності, тут було створено підпільну мережу ОУН, яку очолив Дмитро Мирон. На початку 1940 року він таємно переходить кордон і повертається до Львова. Становище Організації було важким, оскільки органам НКВД вдалося заарештувати майже все керівництво КЕ ОУН. Треба було відновити мережу заново, виробити нову тактику боротьби та нові засади конспірації. Агенти НКВД довідалися про прибуття Дмитра Мирона, однак заарештувати його не вдалося.

У грудні 1940 року Дмитро повертається до Кракова, де займається підготовкою матеріалів до Великого Збору революційної ОУН. Із наближенням німецько-радянської війни в українців знову з'явилася надія на відновлення Української Державності. На Заході розпочинається формування українських військових частин. Дмитро Мирон виїздить до Відня, де розташувався курінь «Роланд», для проведення політичного вишколу вояків.

З початком бойових дій він отримує наказ Проводу повернутися до Львова. 30 червня 1941року революційна ОУН під керівництвом Степана Бандери скликає у Львові Народні збори, на яких проголошує відновлення Української Держави та створює уряд на чолі з Ярославом Стецьком. Постало нове нагальне завдання — явочним шляхом перебрати адміністративну владу на місцях. Однак німецька влада вороже поставилася до спроб відновити українську державність, розпочалися арешти та страти націоналістів.

15 липня 1941 року Дмитро Мирон прибув до Львова, де отримав наказ очолити особливу групу, метою якої було проголошення Акту про відновлення Української Державностів Києві. Уже поблизу Києва, в містечку Васильків, німцям вдалося заарештувати частину похідної групи, серед затриманих були Василь Кук, Тарас Онишкевич і Дмитро Мирон — «Орлик». Заарештованих відвезли до Луцька, звідкіля їм з товаришами вдалося втекти.