Віктор Рог - Життя для України (збірка)

4. Без національного визволення немає визволення соціального і особистої свободи. Національна революція має бути водночас і соціальною революцією.

5. В боротьбі за свободу опертя можливе лише на власні сили.

6. Україна має стати в авангарді боротьби за свободу народів і людини.

Помер Ярослав Стецько після тяжкої хвороби 5 липня 1986 р. в Мюнхені, де його й поховано.

Життєвий шлях Ярослава Стецька є яскравим прикладом служіння народові, а його багатогранна творча спадщина залишається на диво актуальною в сьогоднішніх умовах.

ШЛЯХ ГЕРОЯ

«Членами ОУН можуть бути лише люди сильної волі, стійкого характеру, люди дисципліновані, відважні. Для людей слабого характеру, людей нестійких, крутіїв, спекулянтів, людей заячої вдачі, — в ОУН місця немає!»

Петро Полтава

Осип Дяків — «Горновий» народився 21 червня 1921 року в селі Олесин, що на Тернопільщині. Будучи тринадцятилітнім учнем середньої школи в Бережанах, стає членом підпільного Юнацтва ОУН і бере активну участь у всіх ділянках революційної праці з молоддю. Влітку 1940 року, як відмінник, поступає на філологічний факультет Львівського університету. 20 вересня цього ж року в студентському гуртожитку його несподівано заарештовують більшовики. Майже рік допитів і тортур не приневолив його зрадити організаційних таємниць. На початку війни осип здійснює втечу з тюрми в місті Бердичеві. У 1941-1943 роках він працює в осередку пропаганди Бережанської округи Організації Українських Націоналістів, а в 1943-44 роках — вже є членом Крайового Проводу Юнацтва ОУН, членом редколегії підпільного журналу «Юнак». Від 1944 року — член Крайового Проводу ОУН.

Батько Осипа Горнового згадує як після успішного переведення одного з повстанських відділів через німецько-совєтський фронт він запитав сина: «Мені багато розумних людей хвалило тебе і твої здібності. То чи не можеш ти іти разом з іншими на еміграцію, щоб там використати свої здібності для праці для народу?»

Відповідь була такою: «Над цим питанням я, тату, думав, бо Провід ОУН пропонував мені виїзд за кордон. Але я тої пропозиції не прийняв. Я рішився остаточно залишитися тут, в Україні. В німецьких концлагерах перебуває велика кількість провідних членів Організації. Я вірю, що більшість із них залишаться живими. Вони й будуть вести за кордоном ту працю, яку нам треба вести, бо їм повертатися в Україну і включатися в підпільну боротьбу тут, в умовах, яких вони не знають, просто неможливо. Тут мають залишатися ті, що стояли тут весь час у боротьбі. Зокрема мушу залишитися я. Вважаю, що коли б я інших посилав у підпілля для революційної боротьби, як ось тих, що саме пішли, а сам тікав за кордон, то це було б дуже нечесно. Я мушу бути з ними. Коли я казав, що для добра України треба виректись батьків, сім'ї, жертвувати своє особисте щастя й безпеку, то як чесна людина я сам мушу бути прикладом у тому. Моя і їхня доля в Божих руках...»

У 1944-1948 роках Осип Дяків — «Горновий» — член Головного осередку пропаганди при Проводі ОУН, редактор підпільних революційних журналів, видань листівок і звернень. Теоретик і організатор боротьби УПА, автор багатьох теоретичних та публіцистичних праць, зокрема «Яка філософія зобов'язує членів ОУН?», «На большевицькому ідеологічному фронті», «СССР — країна найжорстокішого гноблення народів і визиску», «Наше становище до російського народу», «Про свободу преси в СССР», «Шовіністичне запаморочення та русифікаційна гарячка большевицьких імперіалістів» та ін. (ці праці, як і спогади про О.Горнового, вміщені в збірнику «Ідея і Чин», що був виданий Товариством колишніх вояків УПА в 1968 р. за кордоном, доцільно перевидати сьогодні в Україні, адже вони мають не лише історико-документальну, але й неабияку виховну та політичну вартість).

У 1948 році Осипа Дяківа покликають на посаду Крайового Провідника ОУН Львівського краю. З 1949 року він — член Проводу ОУН в Україні. В другій половині 1950 року стає членом Української Головної Визвольної Ради і заступником Голови Генерального секретаріату УГВР. Постановою УГВР нагороджений Золотим Хрестом Заслуги і Срібним Хрестом Заслуги.

28 листопада 1950р. у лісі біля села велике Поле Яворівського району на Львівщині Осип Дяків — «Горновий» та кілька його побратимів героїчно загинули в нерівному бою із загоном НКВД.

Схилімо голови перед їхньою світлою пам'яттю.

Слава Героям!

ДОРОГОЮ У БЕЗСМЕРТЯ

На заохабленій пусткою ниві

Обвітрені кості вросли у траву,