Віктор Рог: Життя для України (збірка)

Помер д-р Донцов 30 березня 1973 року в Канаді. Похований в Америці на українському кладовищі в Бавнд-Брук. До кінця життя свого свято вірив у день постання Самостійної Соборної Української Держави.

Донцов повертається в Україну в своїх безсмертних творах: він, «невтомний сурмач волі», і сьогодні в боротьбі. У перших лавах.

«Перемога України залежить від виховання нових борців, які не гнутимуть карку, від провідної верстви. Яка не злякається боротьби з ворогом та жертв, яких вимагає перемога. Отже — у великій мірі залежить від перемоги ідей Донцов у вихованні нової провідної верстви народу» (Богдан Стебельський).

ПРОВІДНИК БУРЕМНОЇ ДОБИ

Він навчив нас, як треба служити великій ідеї цілим життям.

Степан Бандера

Євген Коновалець... Людина, чиє ім'я без перебільшення є знаковим в історії українського національно-визвольного руху. Все своє життя без останку полковник Коновалець присвятив справі визволення України. Він був дійсно надзвичайно авторитетною і вольовою особистістю, щоб цього не зауважив ворог, і саме тому Москва спрямувала максимум зусиль для того, щоб знищити небезпечного для неї лідера Організації. 23 травня 1938 року більшовицький агент Павло Судоплатов підсунув Коновальцеві вибуховий пристрій у коробці під виглядом шоколадних цукерок...

Діяльність Полковника була настільки багатогранною і плідною, що годі навіть намагатися докладно описати його життєвий шлях, його боротьбу і працю на політичній, військовій, ідеологічній, дипломатичній ниві. Але спробуємо бодай оглядово висвітлити його життєвий шлях.

Євген Коновалець народився 14 червня 1891 р. у с. Зашкові, на Львівщині, у священичій греко-католицькій родині. По закінченні народної школи вчився в українській Академічній гімназії у Львові, від 1909 року перебуває на студії у Львівському університеті, який закінчив 1914 р. У сьомому гімназійному класі Євген — активіст таємних студентських гуртків «Сокола». Пізніше стає секретарем Львівської «Просвіти», представником студентів у ЦК Української Націонал-Демократичної Партії. Вже тоді він відкидає облудні ідеї «з чужого поля» — марксизм, соціалізм, космополітичний інтернаціоналізм тощо, рішуче виступає проти москвофільства та польського засилля в Галичині.

У липні 1910 року заарештований у гучній справі «процесу 101 українського студента» у Львові. Місцеві поляки називали його «новітнім гайдамакою», українці — «впертим Євгеном».

З 1912 р. він на службі в австрійській армії, отримує ступінь хорунжого (лейтенанта), ініціює створення студентського товариства для військового вишколу під назвою «Січові Стрільці». Коновалець був ідейним провідником «Січових Стрільців». Коли розпочалася війна, його було покликано до служби у 35 полк «Крайової Оборони».

У квітні 1915 року Коновалець бере участь у боях на горі Маківці. Там потрапляє до російського полону, згодом його переводять до табору полонених у Царицині. Звістка про революцію лютого 1917 року викликає у нього велику радість: упав московсько-царський режим, в Україні — українська влада — Центральна Рада.

На початку липня 1917 року Коновалець вибирається до Києва, де зустрічається з Миколою Міхновським. У Києві він створює Стрілецький Курінь. У грудні 1917 року в Стрілецькому Курені налічувалося близько 500 багнетів. Коновалець рішуче бореться за здорові основи української армії, у своєму Курені він вводить жорстку військову дисципліну, виступає проти «солдатських рад», партійництва у війську, виборності старшин.

18 січня 1918 року московсько-большевицькі війська розпочали наступ на Україну. 28-29 січня у Києві розпочався большевицький бунт. Авангард Української Армії — Січові Стрільці придушили заколот та надали можливість Центральній Раді завершити переговори у Бресті.

Під час повернення уряду і військ УНР до столиці першими ввійшли в Київ частини Січових Стрільців під командою Є.Коновальця. Після реформи, проведеної урядом Гетьмана Скоропадського, Курінь було розформовано. Згодом у районі Білої Церкви Коновалець розпочинає формування нового Куреня як частини регулярної армії.

Після федеративної грамоти Гетьмана про злуку з Росією Є.Коновалець бере участь у збройному виступі проти уряду. У бою під Мотовилівкою 18 листопада 1918 року його Курінь знищив більш як 600 російських чорносотенців. Після встановлення влади Директорії Коновалець різко виступив проти «отаманщини», проти пробольшевицьких тенденцій багатьох тодішніх керівних діячів. Курінь 27-річного полковника Є.Коновальця скоро виріс у Дивізію, далі у Корпус (20 тисяч вояків) Січових Стрільців, який став найдієздатнішою частиною армії УНР.