Данило Шумук - За східнім обрієм [Спомини про пережите]

Я особисто завдячую цей великий успіх української самодопомогової організації політв'язнів у третьому каторжанському лагері найбільше тому, що кожен політв'язень був охоплений тією організацією за посередництвом свого найкращого друга, якому він найбільше довіряв, і йому безпосередньо був підпорядкований. На взаємне довір'я і душевні симпатії зверхників із підвладними ми звертали вийнятково велику увагу. Питання добору, питання душевної гармонії між людьми в нас являлося питанням № 1 по лінії організації. А по лінії тактики, методів і стратегії нам допоміг життєвий досвід в громадській роботі і вміння максимально використовувати слабі місця своїх противників та приховувати свої перехідні внутрішньо-кризовні періоди.

У липні, за головування Шамаєва, друзі Борисенка на чолі з Головком і Дороніним почали вмовляти кожного члена страйкового комітету, щоб звільнити з-під стражі Борисенка. Після довгих зусиль їм вдалося переконати майже весь комітет в тому, що мов Борисенка ізолювали за Воробйова, а поскільки Воробйова вже вигнали з комітету, то мов само собою розуміється, що Борисенка треба звільнити з ізоляції.

Але насправді, групу змовників Борисенка розкрили ми, а не Воробйов, і його ізолювали по нашій ініціятиві не тільки тому, що він організував групу змовників, які хотіли пов'язати комітет і запросити адміністрацію до лагера, але ще й тому, що він весь час не визнавав страйкового комітету і встановлених ним порядків. Він дозволяв собі кожного дня заходити до їдальні в самий цех, де готують їжу для всіх в'язнів, і вимагати від поварів те, що йому заманеться, і в такій кількості, як він хотів. Оце якраз та його визиваючо-нагла поведінка ображала і обурювала всіх політв'язнів третього каторжанського лагера. Адже ж звільнення Борисенка з-під стражі було небажаним для всіх в'язнів.

Але комітет робив усі заходи, щоб його звільнити. Голова комітету Шамаєв також дав себе переконати Головком і Дороніним, що нарешті прийшов час Борисенка звільнити. Утворилась у страйковому комітеті така ситуація, що навіть і Король не міг встояти перед тиском всіх членів комітету по питанню Борисенка. Але ж згідно наших вказівок, Король по тому питанню не сказав категорично своєї думки, а лише домагався, що якщо Борисенка ізолювали згідно рішення загальних зборів політв'язнів, то так же само треба щоб загальні збори затвердили і його звільнення. На ту вимогу Короля, Шамаєв і весь комітет радо згодився. Комітет, а особливо Шамаєв, тоді користувались великим авторитетом у лагері і тому вони були певні себе, що проти їх думки ніхто не насмілиться виступити. А Шамаєв у порівнянні зі своїми попередниками Вождьовим і Воробйовим був незрівняно сильнішим оратором і громадським діячем взагалі. Шамаєв знав психіку натовпу і вмів її спрямовувати у відповідне русло. Він робив це легко, зручно і високо майстерно. У тому відношенні з ним зрівнятися не міг ніхто. Доронін був теж дуже талановитим оратором, здібним просто гіпнотизувати авдиторію. Вони були більш, ніж впевнені, що їм вдасться зовсім легко оволодіти авдиторією і переконати її по будь-якому питанню згідно міркувань комітету. І в тих своїх міркуваннях вони були абсолютно праві. Помилки їх заключались тільки в тому, що вони не знали, з ким мають діло. Вони не знали про те, що їх виступи буде слухати не натовп, не маючий ніякої своєї думки, а струнка пружинна організація, яка наперед освідомлена про все і добре знає повістку дня та має ясне ставлення до кожної точки тієї повістки. А того вони не тільки що не знали, а навіть і не здогадувались. Вони орієнтувалися по Королю, а поскільки Король по тому питанню нічого категорично не сказав, то вони були спокійні, що українці підтримають їх у всіх питаннях.

Наближається година відкриття загальних зборів. Таркавцадзе, так як і завжди, провів відповідну нараду з своїми пропаґандистами і послав їх по бараках підготовити людей до загальних зборів в такому дусі, щоб вони одноголосно підтримали комітет і утвердили його пляни. Пропаґандисти пішли виконувати поручене їм завдання. А люди самодопомогової організації вже зробили свою роботу по тому питанню і облягли клюб з тією метою, щоб кожному своєчасно захопити визначене для нього місце. Хвилин за десять до відкриття загальних зборів, Король тайком дав одному нашому хлопцеві ключі від обох дверей клюбу. Отже, поки комітет обговорював свій плян проведення загальних зборів, то самодопомогова організація зайняла всі місця у залі й на ґальорці.