Данило Шумук - За східнім обрієм [Спомини про пережите]

А тоді, як нам на вахті видали продукти на повний пайок, ми перестали запускати в повітря свої змії, а на роботу не вийшли. На другий день декілька робітників на 25-му заводі вилізли на завод і, вивісивши білий флаг, почали нам щось сигналити руками. 3 шостого лагеря битовики, тикаючи прапорцями, почали теж щось сигналити. Читати їх сигнали ми не могли, але їх настирлива сигналізація ясно свідчила про те, що десь щось трапилося дуже великої ваги. І нас пекло бажання знати, що ж це могло трапитися.

На кожний другий день комбаза направляла до нашого лагеря пару коней з підводою з санітарною бочкою під фекалій. Конюх, доставивший ті коні з комбази, ще на вахті у присутності адміністрації голосно сказав:

— Ребята, уже все лагеря перестали бастовать, это ещё одни вы только держитесь.

— Расскажи, расскажи им всё, может быть тебе поверят, — сказав черговий офіцер на вахті до конюха і закрив його в нашому лагері, поки наш організатор справиться із своєю роботою. Каторжники, сповнені злости, завели того конюха до лазні і почали його допитувати по-справжньому.

— Это правда, что бастовать уже все бросили, но я об этом на вахте голосно сказал нарочно, чтобы администрация относилась ко мне с доверием. Вы не огорчайтеся тем, что они перестали бастовать. Я принёс вам очень хорошую новость. Вот она, — сказав конюх, подаючи нам газету «Известия». — Берии уж нету.

Хлопці вхопили ту газету і стрімголов побігли у клюб до штабу комітету. У ту ж мить скликали загальні збори і всім вголос прочитали те коротке повідомлення про зняття з посади й арешт Берії. Це повідомлення окрилило всіх каторжан і додало їм сил, духу, стиxійности.

Зараз же знайшлися спеціялісти, які з кіноапарата зробили радіоприймач. А комітет призначив трьох добре освічених людей черговими біля радіоприймача. Чергові за кожний день давали комітетові письмову інформацію про все те, що діялось у світі. Найважливішою подією за період нашого страйку було повстання у Східній Німеччині, а зокрема 17 червня 1953 року у Берліні. На задушення того повстання виїжджав сам Берія. Берія у Берліні душив повстання, а Хрущов у Москві змовлявся зі своїми друзями, як задушить Берію.

«Отака — то химерна штука та політика взагалі, а в тоталітарних країнах зокрема», — думав собі я. Наскільки зняття і арешт, а точніше говорячи — смерть Берії, окрилила і підняла на дусі всіх політв'язнів, настільки пригнітила лагерну адміністрацію, конвойні війська. Ті, по своїй природі садисти, які довгі роки на Заполяр'ї користувались безмежним правом знущатися з людей, після арешту їх князя, яким являвся Берія, розгубилися і втратили сміливість продовжувати свою злочинну діяльність в ім'я свого «князя». Вони втратили певність завтрашнього дня.

Московська комісія, виступаючи від імени Берії, втратила свої уповноваження. Член тієї комісії генерал-лейтенант, начальник конвойних військ Сироткін ходив попід дротами нашого лагеря і благаючи просив:

«Товарищи комсомольцы, снимайте номера со своей одежды, вы уже не каторжники. Все ваше требования будут удовлетворены, только прекратите свою волынку и выходите на работу».

— Генерал-лейтенант, что ж это у вас там случилось такого, что заставило вас, генерала конвойных войск, тех, что всё время стреляли в невооруженных людей, обращаться к нам: «товарищи комсомольцы». Ведь два дня назад вы нас называли преступниками, фашистами и угрожали расстрелом? — запитували каторжани генерала. Але генерал тих запитань не чув і далі белькотав своє.

Наша кустарна друкарня посилила свою роботу. Миколайчук за одну добу відчеканював тисячі відозв і звернень до вільного населення Норильська. А змії слухняно доставляли наші відозви і звернення на місце призначення. Адміністрація почала робити і запускати свої змії для виловлювання наших. Наші змії ішли із вантажем під градусом 35, а їхні нічим не завантажені, піднімались майже вертикально, однак шнурок їх змія перехвачував шнурки нашого завантаженого змія і це давало їм можливість іноді перехватити нашого змія. Але в силу тих обставин, ми почали запускати по 5 чи по 7 зміїв. Тоді вони боролися з нашими першими зміями, а останні спокійно несли свій вантаж на місце призначення. Та боротьба у повітрі Беріївських осколків з нашими друкованими словами, розкриваючими їхні довголітні, чудовищні злочини була вийнятково забавною. Нас дуже тішило те, що ми успішно долали всі їхні перешкоди, перепони і доставляли інформацію для вільного населення у довільній кількості.