Данило Шумук - За східнім обрієм [Спомини про пережите]

«Підпільні організації у Польщі, як комуністична, так і націоналістична, хворіли однією і тією самою недугою. Вони недооцінювали величезного значення підбору зверхника для підвладних і підвладних для зверхника. Ми у свою зовсім скромну організацію, яка має на меті лише самозахист від свавілля ЧК і їх підсобників у характері бриґадирів, нарядників, начальників колон і культоргів, тих же самих, що раніше були підсобними гестапівців, повинні поставити на вищий рівень від усіх донині існувавших організацій. Ми повинні кожну клітинку нашої організації зорганізувати так, щоб підвладні шанували і любили свого зверхника, щоб він був їм їх найближчим другом у всіх ланках їх особистого і громадського життя. І щоб зверхник також любив і поважав своїх підвладних, як найкращих друзів. Отже кожний чоловік, охоплений нашою організацією, повинен створити собі організаційну клітину з таких людей, які найбільше його поважають і люблять, але раніше, ніж їх залучити до його клітини, ми самі своїми каналами повинні перевірити, чи це справді так, і зібрати про тих людей відповідну інформацію (по питанню залучення людей у нашу організацію у нас, у центрі, існував закон «вета». Якщо хтось один з нас не давав своєї згоди на прийом того чи іншого чоловіка, то його вже й не приймали). Одному чоловікові може підпорядковуватись від трьох до п'яти чоловік, але між собою вони не мають права знатися по лінії організації. По організаційним питанням кожний з них має лише одного свого любимого зверхника і більш нікого. Ось так, на мою думку, повинні ми розпочинати свою роботу.

«Кожний чоловік, охоплений «організацією самодопомоги», повинен бути культурним, вихованим, чистоплотним, як у фізичному, так і в моральному відношенні, і чуйним до горя інших. Ми повинні набратись мужности самим фізично захищатися перед сваволею адміністрації взагалі, а від їх підсобників і з середовища в'язнів, зокрема. На їх грубі зневаги ми будемо відповідати тонкими, але гострими зневагами, а на їх застосування сили ми будемо відповідати організованою ще більшою силою. Ми повинні приборкати їх свавілля і ми приборкаємо, якщо тільки візьмемося за ту справу всією душею. А взятися за це ми зобов'язані самі перед собою, перед своїм народом і перед усім святим на землі. Ми не повинні більше терпіти жодної образи, жодного удару, нанесеного нам чи будь-кому в нашій присутності. Все, що ми робимо на виробництві, ми повинні робити добротно, бо це якнайкраще свідчить про нас самих. Але віднині ми не повинні працювати на непосильних нам роботах і в невідповідних до тієї чи іншої праці умовах. Покараним нашим людям за те, що вони згідно наших вказівок захищалися перед свавіллям, ми повинні допомогти з усіх сил. Насамперед, такі люди не повинні бути голодними. Ми зобов'язані організувати їм як моральну, так і матеріяльну підтримку. Матеріяльну підтримку можуть дати наші люди з помивочної майстерні і з лікарні, а моральну — повинні давати всі. Якщо бриґадир вдарить когось одного і в ту ж мить на нього наскочить вся бриґада і, відлупивши добре, запхає його під нари, то вважайте, що ми вже перемогли їх безкарне свавілля. І так мусить бути — ми того досягнем! Оце таким, на мою думку, повинен бути загальний плян нашої самодопомогової організації. Після всевичерпуючого обговорення загального пляну ми перейдемо до детальнопрактичної сторони цього пляну. Як його якнайкраще застосовувати практично. 3 чого починати і з якою послідовністю розвивати ту діяльність».

Студент не дуже захопився моїм виступом, йому хотілося відразу зорі з неба знімати, або гори переносити з одного місця на друге. Лише після довгого захисту свого пляну і доводів нереальности його міркувань, він згодився з моїм пляном, вносячи свої незначні доповнення, на які я, звичайно, радо згодився.

Таращанський схвалив мій плян, але йому не вкладалося в голову, як його можна застосувати у житті. Він в організаційній роботі мав малий досвід і тому його бентежила практична сторона того нашого програмно-стратегічного пляну. Роботу ми починали і проводили дуже обережно, знаючи «хист» органів ЧК, які можуть навіть і нашу чисто самозахисну і самодопомогову організацію вивернути такою стороною, що вона буде схожа на збройну організацію, яка носилася із заміром захоплення влади у свої руки.

Обговоривши детально плян нашої роботи, ми всі втрьох взяли на себе, кожний зокрема, конкретні завдання. У дусі свого виступу я написав обіжник і пустив по руках на тих два десятки людей, що вже майже охоплені були нашою ідеєю. Обіжник зробив свою роботу. Люди ожили і скріпилися вірою у самих себе. У 1948 році нам видали постіль, перестали замикати на замки бараки, дали вихідні і відкрили бібліотеку.