Йосиф Сліпий - Спомини

Стація — тут: орендована кімната.

Ринський — назва австрійського ґульдена (флорина) у Галичині в період її перебування у складі Австро-Угорської імперії. В обігу перебували монети номінальною вартістю 1 і 2 ринських.

Оберміллер (з нім. Obermüller) — управитель млина.

Суплент — заступник професора.

Тома Бородайкевич (1869–1933) — священик-катехит, висвячений у 1893 р. Спочатку душпастирював у селах Тернопільщини та Львівщини (1893–1899), згодом працював катехитом у Тернопільській гімназії (1901–1912, 1924–1933) та в Тернопільській державній школі (1913–1918). Помер у Тернополі 6 травня 1933 р.

Савин Дурбак (1873–1964) — священик родом з Рогатинщини (с. Липиця-Горішня), висвячений у 1898 p., був катехитом і сотрудником у Тернополі в 1901–1908 роках, згодом катехитом у Теребовлі (1908–1939) та сотрудником у Залав’ї біля Теребовлі (1922–1935). З 1938 р. пішов на емеритуру, жив у Львові. У 1944 р. іменований членом митрополичої консисторії. У 1946 р. виїхав до Німеччини, а в 1949-му — до США, де й помер 13 червня 1964 р. в м. Ютіка (штат Нью-Йорк).

Середня церква — це церква Різдва Христового на вул. Руській, яка вважалася парафіяльною церквою Тернополя. Церква над ставом — це церква Воздвиження Чесного Хреста біля парку Топільче (вул. Над Ставом, 16). Обидві церкви тепер православні (УАПЦ). Церква на вул. Микулинецькій — це церква Успіння Пресвятої Богородиці (тепер вул. Князя Острозького, 55), якою з 1931 р. опікувалися редемптористи. У ній свого часу служили Йосиф де Вохт, Василь Величковський та Володимир Стернюк.

Володимир Громницький (1862–1938) — священик, крилошанин, висвячений у 1885 р. Спочатку був сотрудником у Лисятичах біля Стрия та Журавна, з 1890 р. — у Тернополі, спочатку сотрудником (1890–1893), а потім парохом церкви Успіння Пресвятої Богородиці (з 1893) і деканом (1902–1927); з 1903 — крилошанин Львівської капітули, з 1927 — член митрополичої консисторії. Помер у Тернополі 25 листопада 1938 р. Після Громницького парохом Успенської церкви в Тернополі став Степан Ратич.

Екзорти — релігійні настанови, повчання.

Василь Дубицький (1868–1944?) — священик Львівської архиєпархії, висвячений у 1895 p., спочатку служив сотрудником в Олеську біля Золочева, а з 1899 р. — катехитом та професором у школах та гімназіях Тернополя (1899–1902), Львова (1902–1908), Стрия (1908–1914), Бережан (1918–1933). З 1933 — парох та адміністратор у Любінцях біля Стрия. З 1944 — на емеритурі. Подальша доля невідома.

Доля цього священика була тісно пов’язана з долею Йосифа Сліпого. Іван Пасіка (1892–1968) був родом з Лошнева біля Теребовлі, вчився з Йосифом Сліпим не лише в гімназії, але також у Львівській духовній семінарії та університеті. У міжвоєнний період Іван Пасіка душпастирював та працював катехитом у Тернополі. Після Другої світової війни в 1945 р. був заарештований більшовиками і засуджений на 25 років ув’язнення. Під час ув’язнення зустрічався з митрополитом у таборах Мордовії, а після звільнення в 1955 р. далі підтримував з ним тісний зв’язок через листування. Йосиф Сліпий призначив Івана Пасіку генеральним вікарієм Далекого Сходу. Митрополит дуже любив цього священика, довіряв йому й надзвичайно високо його оцінював. Після свого звільнення, будучи вже в Римі, Йосиф Сліпий як Верховний архиєпископ іменував о. Пасіку почесним крилошанином митрополичої капітули. Див. також прим. 50 до “Меморіялів” Йосифа Сліпого, с. 500–501 [у електронній версії — прим. 886. — Прим. верстальника ].

Йосиф Ґродський, ЧСВВ. Відвідини Америки митрополитом Андрієм Шептицьким в 1910 році // Богословія , т. 1–2. Львів 1926, с. 179–194.

Іван Гушалевич (1823–1903) — галицький священик, поет, письменник і драматург, громадський та політичний діяч. Ще будучи семінаристом, видав свою першу збірку “Стихотворенія Івана Гушалевича” (1848). Під час революції 1848 p., коли у Львові діяла Головна Руська Рада, вірш Івана Гушалевича “Мир вам, браття” був прийнятий як національний гімн (мелодію до нього пізніше написав Денис Січинський). З 1850 р. Гушалевич перейшов на москвофільство і писав свої твори “язичієм”. Про нього див.: Іван Франко. Іван Гушалевич // Зібрання творів . У 50-ти томах, т. 35: Літ.-критич. праці . Київ 1982, с. 7–74.

Йосиф Сліпий дійсно мав особливу любов до збирання гербаріїв та зоологічних колекцій. Навіть перебуваючи на засланні у Маклакові в 1953–1957 pp., він часто ходив у тундру і збирав у лісі зразки флори та фауни Красноярського краю, які надсилав посилками в Україну в монастир сестер милосердя св. Вінкентія з вказівкою передати їх до музею.