Йосиф Сліпий - Спомини

А1, A4, С1: <���москофільством>; В1: <���москалофільством>.

А1; В1-1а: <���Вишнівчика, тою дорогою і передше їхав з мамою>; B1-1b: <���Вишнівчика, тою дорогою їздив я і передше з мамою>.

Патріярх Йосиф власноручно тут додав такий коментар в А1: Праведний настоятель диякон Миськів у Вудстоці в Канаді походить з Вишнівчика.

Женувати (з пол. żenować) — бентежити, конфузити.

Ян Янковський — двоюрідний брат Йосифа Сліпого по маминій лінії, син Розалії Янковської, сестри матері Йосифа Сліпого Анастасії Дичковської.

Мисливий (діял.) — мисливець.

Основана на заучуванні напам’ять.

Микола Сабат (1867–1930) — педагог, класичний філолог, родом з Обертина. З 1894 р. — гімназійний учитель, згодом директор Української гімназії в Станиславові (1905–1919, 1923–1927) та у Львові (1927–1930), професор грецької філології в УВУ (1920–1923) та в Українському таємному університеті у Львові (1924–1925); за часів ЗУНР — голова Секції середнього шкільництва в Державному секретаріяті освіти. Видав Шевченкового “Кобзаря” у двох частинах для шкільної молоді, писав праці з історії грецької літератури й античного мистецтва. Про нього див.: о. Лев. Д-р Николай Сабат — директор Станиславівської гімназії // Альманах Станиславівської землі. Нью-Йорк — Торонто — Мюнхен 1975, с. 681–682.

Іван Токар (1854–1936) — священик, висвячений у 1877 р. Душпастирював спочатку у Вишнівчику (1878–1880, 1889–1905), а потім у Підгайчиках Перемишлянського пов. (1880–1989) та в Підгайцях (1905–1936; в 1906–1929 — декан); з 1888 — сповідник у жіночому василіянському новіціяті у Словіті, з 1909 — крилошанин Львівської капітули, у 1932–1935 — член митрополичої консисторії.

Цвікер (з нім. Zwicker) — рід окулярів, що закріплюються на переніссі за допомогою пружинки; пенсне.

Іван Сендецький (1862–1941) — священик, висвячений у 1886 p., душпастирював у Вишнівчику (1886–1889), Турівці (1890–1993) та Золотниках (1893–1941), у 1918–1924 pp. був віце-деканом, а в 1924–1936 — деканом Зарваницького д-ту. Помер у Золотниках 30 січня 1941 р.

B1; М: <���як приїздив о. Сендецький із Золотник, його швагер>; А1, A4: <���як приїздив о. Сендецький, співак із Золотник, його швагер>.

Ґрейцар (або крейцер) — дрібна австрійська монета, 1/100 ґульдена.

А1, A4; М: <���не було ніколи ніяких непорозумінь>; В1: <���не було ніколи ніяких непорозумінь з ними>.

Антон Содомора (1881–1960) — священик-катехит, родом з Беневи біля Підгайців, висвячений у 1909 p., працював катехитом у с. Новосілка-Кут та Підгайцях, з 1924 р. був парохом у Вербові. У 1944 р. був усунутий більшовиками з парафії у Вербові, але й далі душпастирював у підпіллі до самої смерти. Помер 16 червня 1960 р.

Вставка Івана Хоми.

Палатка (діял.) — будинок, садиба.

Шандар (діял.) — жандарм.

Пол.: “Брався до науки з якнайбільшим замилуванням”.

15 липня 1899 р. Галицьке намісництво зареєструвало статут товариства “Руська бурса у Тернополі” (від 1908 р. — “Українська бурса ім. А. Качали”). Бурса була заснована з ініціятиви адвоката Володимира Лучаківського, який був першим її головою. Священик із Медина Андрій Качала вніс на користь бурси значну суму, і згодом її назвали його іменем. Від лютого 1926 р. в приміщенні бурси діяла жіноча гімназія “Рідної школи”; від 1937 р. вона користувалася будинком уже неподільно, а бурса перейшла в інше приміщення на вул. Костюшка (нині Камінна).

Омелян Калитовський (1855–1924) — педагог і освітній діяч, у 1900–1907 pp. був директором української гімназії в Тернополі, написав кілька шкільних підручників з географії, статті на історичні та педагогічні теми, співпрацював з журналом “Зоря” (її редактор у 1886 p.), “Діло” та ін.

Маврикій Мацішевський (Maurycy Maciszewski, 1847–1917) — польський педагог, історик, доктор філософії, закінчив Краківський університет у Польщі, з 1873 р. працював професором гімназії у Бережанах, у 1890-х був директором польської державної гімназії в Тернополі, співпрацював у редакції “Географічного словника” та дописував до часопису “Muzeum”.

Папа Лев XIII (граф Вінченцо Джоакіно Печчі, Vincenzo Gioacchino Raffaele Luigi Pecci, 1810–1903) — папа Римський у 1878–1903 роках, великий прихильник Східної Церкви й, зокрема, УГКЦ; написав 236 листів у східнохристиянських справах, в тому числі й апостольський лист “Orientalium dignitas Ecclesiarum” (1894). Серед іншого, доручив Конгрегації поширення віри провести реформу ЧСВВ, заснував Станиславівську єпархію (1885), іменував Сильвестра Сембратовича кардиналом, потвердив рішення Львівського синоду 1891 p., заснував духовну семінарію для українців у Римі (1897), іменував Андрея Шептицького на єпископа Станиславівського (1899), а згодом митрополита Галицького (1901). Помер 20 липня 1903 р.