Йосиф Сліпий - Спомини

Іван Левицький (1875–1938) — музичний педагог і композитор, учитель у середніх школах і в Музичному інституті ім. Лисенка у Львові, автор хорових творів, сольних пісень та дрібних творів для скрипки, написав підручники “Нарис історії музики” (1921) та “Основи теорії музики” (1921).

Слюзи — шлюзи.

Репетувати — тут: залишитися на другий рік у тому самому класі.

А1, A4; М, В1: <���не було кому піддержати цю думку>.

Петро Патрило (1875–1944?) — одружений священик Львівської архиєпархії, висвячений у 1909 р. Спочатку був сотрудником у с. Доброводи біля Збаража (1900–1901) та Кобиловолоки Теребовельського повіту (1901–1903), потім працював професором Тернопільської гімназії (1905–1908), катехитом у дівочій семінарії в Тернополі (1908–1914) та в Педагогічній школі в Бережанах (1918). З 1918 р. — парох у Перегінську, з 1924 — декан Перегінського деканату. Після 1944 р. його доля невідома.

Роман Цегельський (1882–1956) — фізик і педагог, родом з Кам’янки-Струмилової, син о. Михайла Цегельського, дійсний член НТШ. Викладав у середніх школах Тернополя та Львова, згодом професор фізики у Львівському державному педагогіюмі (1937–1939), завідувач кафедри і доцент Львівського педагогічного інституту (згодом Львівського університету) (з перервами 1939–1956), автор праць з фізики, шкільних підручників з математики та хімії і науково-популярних статей.

Омелян Савицький (1845–1921) — педагог, родом з Калущини, викладач Академічної гімназії у Львові (1872–1907) та директор гімназії в Тернополі (1907–1912); підготував перші в Галичині підручники з математики та фізики для гімназій (головно переклади з польської та німецької мов), статті з фізики та природознавства.

А1, A4; В1: <���і йому це подобалося>.

Гарасівка — вузька червона стрічка, що використовувалася як прикраса для одягу. Найчастіше її зав’язували під коміром сорочки-вишиванки.

А1, A4; В1: <���Його місце зайняв тоді>.

Микола Конрад (1876–1941) — священик, педагог, науковець, родом із с. Струсів на Тернопільщині. В 1887–1889 pp. навчався в гімназії отців-воскресенців у Львові. Філософські студії закінчив у Римі при унівеситеті Конгрегації поширення віри, у 1895 р. захистив докторат з філософії. У 1896–1897 pp. вивчав богослов’я в університеті отців-домініканців “Angelicum” (Академія вищих філософських наук св. Томи), у 1899 — здобув докторат з богослов’я і був рукоположений на священика Львівської архиєпархії, з 1900 — учитель релігії в українській гімназії м. Тернополя. У Галичині став відомий у 1905 р. через свою полеміку в пресі з Іваном Франком на тему сотворення світу. Під час Першої світової війни душпастирював у м. Градеці (Угорщина) та серед українських біженців у Ґмюнді (Австрія), де був одночасно катехитом та управителем гімназійних курсів (до 1918). У 1920–1929 pp. працював учителем у Тернопільській гімназії та катехитом у Бережанах. З 1929 р. став засновником Товариства українських студентів-католиків “Обнова” й був його духівником аж до його ліквідації в 1939 р. З 1930 — професор соціології та історії філософії, у 1931–1935 — душпастир академічної молоді м. Львова. З 1939 — душпастир у с. Страдч біля Янева. 26 червня 1941 p., по дорозі додому після уділення Святих Тайн вмираючій парафіяці, був замордований більшовиками у страдчанському лісі Бірок разом з дяком Володимиром Приймою. 27 червня 2001 р. папа Іван Павло II проголосив о. Миколу Конрада блаженним. Основні наукові праці: “Модерна ментальність і католицизм” (Львів 1934), “Нарис історії старинної філософії” (Львів 1934–1935; Рим 1973), “Корпоративний устрій громадянства” (Львів 1935), “Основні напрямки новітньої соціології” (Львів, 1936) та низка розвідок у “Меті”, “Дзвонах” та інших журналах.

B1; A1: <���учням подобалося>.

Іван Бабій (1893–1934) вчився у Тернопільській гімназії разом із Йосифом Сліпим, згодом вивчав класичну філологію на філософському факультеті Львівського університету. В роки Першої світової війни та визвольних змагань був старшиною УГА. Згодом викладав у гімназії в Бережанах та опікувався пластовими куренями на Тернопільщині. У 1931–1934 pp. був директором Академічої гімназії у Львові та активним діячем Української католицької акції, одним з головних організаторів свята “Українська молодь Христові”. Він добре знав митрополита Андрея Шептицького і часто бував у нього на авдієнціях. Йосиф Сліпий підтримував дружні стосунки з Іваном Бабієм від шкільної лавки аж до самої його загибелі, часто бував у нього в гостях. Через свої виступи проти діяльності ОУН серед гімназійної молоді Бабія підозрювали у співпраці з польською владою; за це він був засуджений революційним трибуналом ОУН до смертної кари. 27 липня 1934 р. убитий бойовиком ОУН М. Царем.