Йосиф Сліпий - Спомини

Сестра Йосифа Сліпого Марія Янковська — народилася в 1870 p., померла в 1930-му.

A4, В1: <���помер перед війною>. Тут Йосиф Сліпий, очевидно, має на увазі Першу світову війну. Точну дату смерти Михайла Сліпого встановити не вдалося, але він, імовірно, помер незадовго до початку війни, можливо навіть у 1914 р.

Брат Михайло Сліпий (1877–1914) був одружений з Доротеєю і мав трьох дітей: двох синів, Миколая і Романа, та дочку Марію (Маринку) Наконечну. З останньою Йосиф Сліпий підтримував постійне листування (див.: ІА УГКЦ, ф. Archivium Patr. S. Sofia, спр. 407: Polonia. Litterae fidelium, т. 1, арк. 19–21).

Францішка (або Франя) Дичковська (1875–1948) — сестра Йосифа Сліпого, одружена з Омеляном Дичковським, мала вісьмох дітей: п’ятьох дочок і трьох синів. Два сини Францішки, Володимир та Роман, загинули в 1944 р. Третій син, Микола (1910–1985), став священиком (1935) і перейшов на православ’я (1946). Одна з внучок Францішки, Оксана Сліпа (Горбатенька), 28 липня 1995 р. подала цінні відомості про родину Йосифа Сліпого (див.: Іван Хома. Патріярх Йосиф Сліпий. Молодість, покликання, студії, с. 45–52).

Микола Дичковський (1910–1985) — племінник Йосифа Сліпого, син його сестри Францішки та Омеляна Дичковського. Закінчив Греко-католицьку богословську академію у Львові за ректорства Йосифа Сліпого і в 1935 р. був висвячений на священика. Спочатку служив сотрудником у Старому Селі коло Бібрки. Після перерви через хворобу (1938–1939) душпастирював у с. Волосянка Славського p-ну Дрогобицької обл. (тепер Сколівський р-н Львівської обл.) та в селі Тухолька Львівської обл. У 1946 р. підписався про перехід на православ’я, та все одно не уникнув репресій — був засуджений і відбував ув’язнення у Воркуті. Після повернення був деканом у Стрию, де й помер у 1985 р.

Роман Сліпий (1881–1918) — брат Йосифа Сліпого що, хоч і помер досить рано, відіграв дуже важливу роль у формуванні особистости Йосифа Сліпого. Коли малому Йосифу виповнилося п’ять років, Роман купив йому “Буквар” і зимовими вечорами вчив його читати й писати — і йдучи до школи, хлопець уже вмів і те, й друге. На знак вдячности своєму братові Йосиф Сліпий у 10-ту річницю його смерти присвятив його пам’яті книжку “Шляхом обнови” (Львів 1928), де виклав ідейні основи майбутнього Товариства Українських студентів-католиків “Обнова”, що було створене двома роками пізніше. Крім того Йосиф Сліпий із вдячністю згадує свого брата Романа у “Благодарнім Слові”, виголошеному 17 лютого 1972 р. з нагоди свого 80-ліття у храмі Жировицької Божої Матері в Римі, а також у своєму “Заповіті”. Див.: Твори , т. 3–4, с. 123–127; т. 13, с. 149; Патріярх Йосиф. Заповіт . Філадельфія 1992, с. 4.

Євгенія Крупа (1884–1918) померла невдовзі після смерти брата Романа.

Мається на увазі Перша світова війна.

Про Володимира Сліпого не маємо інших відомостей, окрім дат його життя: 1888–1918.

B1; А1, A4: <���Хоч як хотів я бачити, як розквітався мак, то однак ніколи не вдалось мені це побачити>.

A1, C1; В1: <���на п’ятому-шостому році>.

В1: <���навчена річ>.

Тут “овочі” в архаїчному значенні “фрукти”.

Нім.: “Я є молодий, ти є малий…”

“Кірха” (з нім.: “Kirche”) — Лютеранська церква.

A1, А1, C1; М, В1: <���хотіла>.

Михайло-Іван Світенький (1858–1936) — священик-катехит, вдівець (з 1890), душпастирював у селах Львівщини та Тернопільщини (Товсте, Ладичин, Вовків). У 1894–1896 pp. був заступником декана Щирецького деканату, у 1897–1898 — працював катехитом у Львові, у 1899–1900 — військовим капеланом у Перемишлі, з 1901 — служив безперервно парохом у Ладичині, де помер 15 червня 1936 р.

Микола Ляторовський (1810–1889) — греко-католицький священик Львівської архиєпархії, висвячений у 1838 p., вдівець (з 1884). Душпастирював на Тернопільщині, довголітній парох Струсова (1843–1889).

Василь Левицький (1870–1943) — одружений священик, після свячень у 1893 р. був сотрудником у Струсові (1894–1901), потім душпастирював у Бірках Великих і Малих, у Тернополі, а з 1920 р. й до кінця життя був парохом у с. Лука-Мала, де й помер 17 лютого 1943 р.

Роман Левицький (1895–1962) — одружений священик, висвячений у 1925 p., душпастирював у селах Бубнище (Долинський д-т), Дідушиці-Малі біля Стрия, Кудобинці (Зборівський д-т), у 1935–1946 pp. був парохом у Братківцях. З приходом більшовиків був заарештований і засланий у Сибір (Хабаровський край). Помер у Стрию 30 листопада 1962 р.